Інші матеріали номера

Мова піде про ділянку практично в центрі столиці. Будівельна адреса - Лук'янівська, 77. Але нумерація будинків у тому мікрорайоні досить дивна. Похапцем і не розберешся, де саме киянам чекати на нових сусідів. Як розповіла нам активіст ініціативної групи Світлана Толстушко, забудовник зазіхнув на діляночку землі в 15 соток. Розрахунок був на те, що протестувати проти захоплення землі буде просто нікому. З одного боку новобудова заважатиме мешканцям гуртожитку художнього інституту. З іншого - знаходиться будівля курсів підвищення кваліфікації соцпрацівників. А з третього - Департамент ДАІ. Там, як то кажуть, обурюватися особливо нема кому. Одні живуть на пташиних правах, інші - службовці, а значить слухняні і старанні. Залишається один будинок, у якому 116 квартир готельного типу.

Так, багато хто з мешканців цього будинку колись сподівався отримати повноцінне житло. Але не склалося. Люди змирилися з тим, що їхній тимчасовий притулок став постійним житлом. Тому до всього, що дісталося в спадок від минулого життя, мешканці ставляться особливо трепетно. Отже, на намагання забудовника зазіхнути на дитячий спортивний майданчик і прибудинкову територію кияни відреагували жорстким протистоянням.

- Річ у тому, що до січня 2006-го мешканці взагалі нічого не знали про плани забудовника і рішення влади з приводу цієї ділянки землі, - розповідає Світлана Толстушко. - Все це трималося в суворій секретності. І коли взимку на нашому спортивному майданчику з'явилися робітники і почали готуватися до будівництва, ми захвилювалися. Представники забудовника пред'явили нам дозвіл на будівництво. Як тільки нам стало відомо про майбутнє будівництво, ми зібралися і написали колективні листи до держадміністрацій - і до районної, і до міської.

Діяли мешканці будинку, що збунтувався проти рішення влади, тільки законними методами. Між владою і мешканцями будинку почалося листування. У держадміністрацію, як уже повідомляла Світлана Юхимівна, у прокуратуру, особисто меру Омельченку. До речі, для тодішнього мера починалася вже передвиборча пора. І він, як і личить меру, люблячому напередодні виборів потенційних виборців, дав-таки, за словами активістки, доручення своїм підлеглим, які несли відповідальність за даний сегмент проблем, доручення - розібратися. Мешканцям повідомили, що в ситуації будуть розбиратися урядовці Київміськдержадміністрації Поляченко, Муховиков і Буленко. Але чим ближче до виборів, тим менше чиновникам хочеться займатися житейськими проблемами свого електорату. Час роздавати нові обіцянки. У країні знову практично запанувало безвладдя.

- Найстрашніше трапилося вже після виборів, - згадує Світлана Юхимівна. - Вибори, нагадаю, були в кінці березня. Уже було відомо, що Омельченко їх програв. І, покидаючи крісло мера, він, імовірно, вирішив догодити всім своїм наближеним. Я так це розцінюю. 13 квітня 2006 року, вже не будучи обраним мером, але продовжуючи виконувати обов'язки градоначальника, він підписує з фірмою-забудовником договір оренди земельної ділянки на 5 років, зробивши їх господарями нашої прибудинкової території, нашого спортивного майданчика. З правом будівництва. Найобразливіше те, що всі, кому потрібно було пролізти у владу, пролізли. А кияни так і залишилися віч-на-віч з своїми проблемами.

Та гаразд, якби хотіли просто відібрати у дітей дитинство і можливість ганяти в дворі у футбол. Насторожує те, що будувати зібралися у зсувонебезпечній зоні. І це може призвести до непередбачуваних наслідків.

- На карті зсувонебезпечних зон Києва наш мікрорайон у списку найнебезпечніших під номером 1, - говорить схвильована киянка.

Вибори пройшли, влада помінялася. А кияни продовжували шукати правди. Не сидів, склавши руки, і потенційний сусід-забудовник. Побачивши, що домовитися з людьми не виходить, у дію вводиться сценарій громадських слухань. Фіктивних, природно. На той час практика проштовхування будівництв шляхом сфальсифікованих громадських слухань стала вже буденною в столиці. У Києві вже працювали професійні організатори, що забезпечували повний зал вдячних слухачів, які голосували за будь-яке потрібне забудовнику рішення. За такою ж схемою просувався процес і на Лук'янівській.

- Не сповіщаючи мешканців про майбутнє слухання справи, забудовник зібрав якихось бабусь, посадив їх в автобуси і відвіз голосувати на вулицю Половецьку, у якесь профтехучилище, - розповідає киянка. - І слухання нібито відбулися. Ми звернулися в прокуратуру з приводу цих слухань. Прокуратура звернулася до УБОЗ. З УБОЗу ми отримали відповідь, де чорним по білому було написано, що за вказаною адресою слухання не відбувалися. Цей лист ми отримали в серпні 2007 року і з того часу ніде не можемо довести, що слухання сфальсифіковані і їхнє рішення не може бути підставою для видачі дозволу. Маючи підтвердження цього факту від правоохоронних органів! Незважаючи на компромат, зібраний на організаторів слухань, районна прокуратура відмовила нам у порушенні кримінальної справи за цим фактом. Знайшла підстави погодитися з висновками районної і міська прокуратура.

Природно, список інстанцій, куди скаржилися і зверталися по допомогу мешканці Лук'янівської, 13, лише міськими структурами не обмежувався.

- Наразі ми маємо 8 карток контролю в Секретаріаті Президента! Ні на одне наше звернення канцелярія глави держави не відповіла мешканцям, - продовжує Світлана Юхимівна. - Секретаріат Президента працює як пересильна інстанція, відправляє наші звертання в різні інстанції: Черновецькому, до Генпрокуратури, до міської прокуратури. А звідти ми одержуємо стандартні відписки, які знаємо напам'ять. Вісім звернень! Ну можна ж уже звернути більш пильну увагу...

Розірвати хибне коло пособництва можновладців при бажанні можна було б. І підстави є. Бракує бажання. Як повідомила нам Світлана Толстушко, у мешканців на руках є роз'яснення Державного комітету земельних ресурсів України, де вказано, що землевідведення по вулиці Лук'янівська, 77 порушує 13 статей різних законів України. Але ні урядовці, ні депутати Київради ніяк не змогли знайти... причини для відміни свого ж рішення.

Активності мешканців цього будинку і прагненню виправити помилку колишнього градоначальника і депутатів, які обслуговували інтереси приватного будівельного бізнесу, може позаздрити багато будинків, що не зуміли домогтися правди і справедливості. Ці - майже на фіналі протистояння. Вони фактично змусили депутатів Шевченківського району розглянути місцеву ініціативу, підкріплену зібраними в мікрорайоні сотнями підписів киян.

- Ми зібрали 600 підписів, провели свої місцеві збори, запросили представників усіх фракцій, які представлені в нашій районній раді, - ділиться досвідом активістка. - Депутати на збори з'явилися, а ми склали свій проект протоколу і вимагали від представників народу в райраді розглянути наше питання на сесії і звернутися до Київради з вимогою скасувати виділення землі під нашими вікнами. Наразі ми вже пройшли слухання в комітетах Київради і підготували проект нового рішення міськради щодо нашої ділянки, тобто про відміну попереднього рішення Київради про надання забудовнику ділянки. Я думаю, що землевідведення буде скасовано. Просто нові столичні вибори пригальмували розгляд питання. Мені цікаво інше, хто буде відповідати за поневіряння мешканців інстанціями, за всі ці неподобства? Де та людина, яка допустила все це, і чи відповість вона за прийняті незаконні рішення? Чи в нашій країні так і будуть пробачатися подібні злочини? Можновладцям усе дозволено?

А чим закінчаться земні страждання активістів Лук'янівки, напряму залежить від того, кому на цих виборах повірять кияни...

Ведуча сторінки Оксана СМОЛЬНА