Номер 103 (1141) 11.09.2008 - 11.09.2008
Боротьба "до останнього патрона". Новий голова Бобровицької громадської організації "Захист дітей війни" соціаліст Степан ЯНОК боротиметься за права людей, чиє дитинство пройшло під пострілами куль
Саме Степану Пилиповичу однопартійці довірили відстоювати права дітей війни в Бобровицькому районі на Чернігівщині. Бо знають, що це людина не тільки слова, а й конкретної справи. Степан Янок сам має статус дитини війни, він пережив і воєнне лихоліття, і післявоєнну розруху.
"Після війни важке дитинство було не тільки в мене, а й в усіх моїх ровесників"
- На щастя, ні мені, ні трьом моїм братам не довелося воювати, - розповідає Степан Пилипович, - були ще малими. Але на нас чекало інше випробування: як вижити в післявоєнну розруху та під час голодного 47-го року. Мені ще й десяти років не було, а вже довелося зі свого села Лідіного до Макіївки дванадцять кілометрів міряти, аби там купити борошна для нашої родини. Уже минули десятиліття, але той "хлібний" шлях я б і сьогодні пройшов із заплющеними очима.
Коли мирну працю обірвала війна, тільки найстарший брат Степана Іван, якому ледь виповнилося шістнадцять, пішов на фронти Великої Вітчизняної. У боях він двічі був поранений, але додому повернувся живий.
У багатьох родинах після війни так і не дочекалися годувальників. У відроджуваних колгоспах не вистачало робочих рук, і матері кликали на поміч своїх неповнолітніх дітей. Ще підлітком Степанко міцно тримав плуга і рівно клав борозну. Потім, із семирічною освітою, призвали Степана Янка в армію.
Повернувшись після служби у рідне Лідіно, він зустрів свою майбутню дружину Надію Плиску. Молоді переїхали в Браницю Бобровицького району, де Надійчин батько працював директором школи, а мама - вчителькою. Самій же Надійці теж довелося зазнати горя у післявоєнну розруху. Згодом вона написала історію Браниці: сама ходила від хати до хати, записуючи розповіді очевидців і учасників буремних подій. Саме за її ініціативи згодом було організовано і фольклорний ансамбль. Відтоді минуло тридцять років, а "Браничанка" продовжує зачаровувати слухачів автентичним співом.
Коли переїхали в Браницю, Степан пішов працювати у колгосп. Доручили йому бути обліковцем у тракторній бригаді, та потім голова правління рекомендував Степана Пилиповича на посаду завідуючого фермою. На той час обліковець уже закінчував навчання у Майнівському радгоспі-технікумі.
- Останнім часом намагаюся колишню свою ферму десятою дорогою об'їжджати, - розповідає Степан Янок. - Серце кров'ю обливається, коли бачу оті руїни. До чого довели наше село й колгоспи нинішні "врємєнщики" - важко й сказати. Рештки ферми нувориші продали за безцінь. Розтрощили, розвалили все, ніби татаро-монгольська орда.
Як дбаєш, так і маєш
Степан Пилипович взявся за організацію партійного осередку соціалістів у Браниці від початку заснування СПУ. Браницька первинка і сьогодні одна з найбільш бойових у районі, бо до керма стала ініціативна людина - Ольга ТИРТОВА. Ольгу Іванівну і ще п'ятьох односельців-соціалістів браничани делегували до свого представницького органу влади. Та й сільським головою доручили бути соціалістці Наталії МОРУЗІ.
На схилі літ Степан Янок разом з дружиною переїхали жити у Бобровицю. Та все одно кілька разів на тиждень чоловік викроює час і мчить у рідну серцю Браницю, де встигне зустрітися зі своїми однопартійцями, поведе задушевну розмову з односельцями, вкотре вислухає слова вдячності від людей за те, що всупереч вказівкам і заборонам зумів з однопартійцями умовити близького соціалістам по духу Леоніда Яковишина взяти село під своє інвесторське крило. Бо тепер браницька земля не заростає чортополохом, а люди отримують щедру плату за свої паї.
Сьогодні ж на новій посаді Степан Пилипович уже обдзвонює секретарів первинних осередків у селах і збирає по крихті інформацію про дітей війни. А в Новій Басані та інших селах, де сільські громади очолюють соціалісти, вже домовився про організацію зустрічей з дітьми війни. На цих зустрічах Степан Янок допоможе скинути з очей облуду обдуреним ровесникам, яких засліпили окремі брехливі політики заради того, щоб пролізти до влади.
- Я вдячний, що депутати Верховної Ради від Соціалістичної партії в попередньому скликанні змусили-таки парламент прийняти закон про пільги для дітей війни, - говорить Степан Пилипович. - Правда, опоненти їх ледь на глум не підняли, казали: "Ви б ще й онуків війни згадали". А от під час останніх парламентських виборів "дама з косою" у передвиборчій агітації чи не найбільше з усіх політиків безсоромно експлуатувала цю ідею, наобіцявши людям золоті гори, щоб після виборів про все сказане забути.
Тепер Степан Пилипович, вольовий та відповідальний соціаліст, вирішуватиме проблеми кожної дитини війни у Бобровицькому районі.
Микола ГРИНЬ
Чернігівська обл.
Інші статті
|
Боротьба "до останнього патрона". Новий голова Бобровицької громадської організації "Захист дітей війни" соціаліст Степан ЯНОК боротиметься за права людей, чиє дитинство пройшло під пострілами куль
|
 |
|
Порядок призначення субсидій
|
 |