П'ята полоса

Читач просить не друкувати його ім'я (м. Житомир):
 
Зараз майже у кожному магазині є камери схову, проте я намагаюся ніколи свої речі в них не залишати, оскільки не раз чув, що речі звідти зникають, а магазини за зберігання речей відповідати не хочуть, прямо повідомляючи про це у написі "Адміністрація супермаркету відповідальності за збереження речей не несе".
 
Які у мене є права щодо залишення своїх речей в супермаркеті в камері схову, і які права та обов'язки є в магазину? Чи обов'язково взагалі здавати свої речі в камеру схову супермаркету?
 
ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:

Щоб відповісти на ваші питання, необхідно передусім з'ясувати, що собою являє камера схову. Так, визначення "камера схову" міститься у Правилах перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 27.12.2006 р.   1196 і означає спеціально обладнане приміщення для короткочасного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів. Тими ж Правилами передбачено, що камери схову можуть бути стаціонарними, автоматичними та пересувними1. Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМ України від 18 лютого 1997 р.   176, визначено, що у разі здачі речей до стаціонарної камери схову, на підтвердження прийняття таких речей на зберігання особі видається багажна квитанція, а у випадку здачі до автоматичної камери схову - підтвердженням є квитанція або чек за придбання жетона для подальшого користування камерою схову.

З наведеного вбачається, що конструкції, які зазвичай використовуються в магазинах, доречніше буде називати комірками для зберігання (схову).

Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р.   1023-XII, який є основним нормативним актом, що регулює відносини між споживачами, продавцями та виробниками, а також Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р.  833 не передбачений обов'язок покупців здавати свої речі до комірок зберігання супермаркетів для реалізації права на здійснення покупок. Більш того, жодний нормативний акт чинного законодавства України не містить подібного обов'язку покупця.

Якщо адміністрація магазину наполягає на обов'язковій здачі речей (сумок, пакетів) покупців, посилаючись на власні внутрішні документи, в такому випадку ця адміністрація бере на себе обов'язок по збереженню зданих на зберігання речей, що підтверджується видачею покупцеві номерного жетона або іншого знаку, що засвідчує прийняття речі на зберігання. Відповідне положення передбачене у ст. 937 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Видачею особі, яка хоче лишити на певний час свої речі, номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання, адміністрація супермаркету підтверджує прийняття речі на зберігання і фактично укладає з такою особою договір зберігання.

Як свідчить практика, при судовому розгляді спорів, що виникають між покупцями (споживачами) і суб'єктами, які здійснюють торговельну діяльність, з приводу здачі й зберігання речей у магазинах та відшкодування збитків, завданих неналежним зберіганням таких речей, судами застосовуються норми, що регулюють договори зберігання.

За умовами того ж договору зберігання, відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну2.

Статтями 950-951 ЦК України встановлено відповідальність зберігача за втрату або пошкодження речі. Так, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані особі, що залишила свої речі на зберігання, втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, особа має право відмовитися від цієї речі та вимагати від зберігача відшкодування її вартості3.

Чинним законодавством також передбачено, що у випадку, якщо адміністрація супермаркету відмовляється добровільно відшкодувати заподіяні збитки в повному розмірі, особа, якій такі збитки завдані, має право звернутися з відповідним позовом до суду.

На жаль, як це часто трапляється, передбачена законодавством "ідилія" відрізняється від того, що відбувається в реальності. Труднощі при захисті своїх прав виникають, перш за все, при доведенні в суді обставин, на які посилається особа, майно якої пошкоджене або втрачене. Так, при здаванні сумок або інших речей на зберігання, ніде жодним чином не фіксується, що саме здається (наприклад, у сумці один телефон чи три), опис переданих речей не робиться, оскільки таке законодавством не передбачено. Також важко назвати "вжиттям усіх заходів для забезпечення схоронності речі" зберігання речей у шафах або комірках, у кращому випадку - під ключ, або просто за прикритими дверцятами, на відкритих поличках тощо.

Отже, якщо ви не упевнені в тому, що ваші речі зберігатимуться належним чином, ви маєте право відмовитися від зберігання ваших речей в комірках схову магазина і пересуватися приміщенням супермаркету (магазину) із своїми речами, сумками тощо.

При цьому звертаю вашу увагу на те, що охорона магазинів не має права самостійно перевіряти вміст ваших речей, що нерідко практикується при виході покупців з торгівельного залу. Охоронець може попросити показати сумку, сам він проводити огляд не має права. Даними повноваженнями наділений лише співробітник міліції і застосувати їх він може лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.

1Пункти 16.1, 16.2 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 27.12.2006 р.   1196..
 
2Стаття 942 Цивільного кодексу України від 16.01.2003   435-IV.
 
3Стаття 951 Цивільного кодексу України від 16.01.2003   435-IV.

Рубрику веде юрист юридичного департаменту газети "Товариш" Галина ЛИТВИНОВА

Запитання до юриста можна надсилати: "Товариш", "Запитай у юриста", а/с 266, м. Київ-21, 01021; електронною поштою: jurporada@ukr.net
 
У листах чітко формулюйте 1-2 запитання, вказуйте повну адресу, прізвище, ім'я та по батькові (за потреби ми не будемо їх друкувати). Юридична допомога на шпальтах газети є виключно дорадчою.