Друга полоса

Питання термінового продажу ОПЗ, на думку багатьох експертів, має суто політичний характер. Зараз це помітно вже неозброєним оком. Ці торги нагадують швидше операцію давніх приятелів з метою отримати добру вигоду від спільно виконаної роботи, аніж добрі наміри уряду. Саме тому Валентина Семенюк-Самсоненко оскаржуватиме в суді умови проведення конкурсу щодо ОПЗ.
 
Ціна на трьох

Тимошенко, схоже, починає розуміти, що слоганами на кшталт "Вона працює" народ не нагодуєш і рейтинги, відповідно, не піднімеш. А їсти все ж таки хочеться, та тільки з бюджетом - проблема. Ось Юлія Володимирівна, довго не роздумуючи, і вирішила, що найпростіше буде продати дешево або ще краще - по-товариськи, як заведено в нас у політиці, комусь Одеський припортовий завод (ОПЗ).

Незважаючи на обурення багатьох представників громадськості й офіційну заборону, аукціон все ж відбувся. І знову ж таки, ніхто надто не здивувався, коли головним конкурсантом на купівлю заводу виявилася саме компанія "Нортіма" (Україна), підконтрольна відомому бізнесмену й землякові Юлії Володимирівни - Ігорю Коломойському (одному з головних акціонерів фінансово-промислової групи "Приват". - Авт.). Не секрет, що останнім часом між прем'єркою та бізнесменом підтримувалися досить теплі дружні стосунки. А тут така річ - ну, навіть не на мільйон доларів... А на цілі 5 млрд грн. Саме в таку суму оцінив Коломойський вартість ОПЗ. Два конкурсанти, що залишилися, теж, здається, не випадкові. Так, компанію "Азот-сервіс" (Росія), що запропонувала купити ОПЗ за 4 млрд грн, пов'язують з групою "Сибур", яку контролює "Газпром". А третього претендента, ТОВ "Фрунзе-Флора", у свою чергу - з олігархом Костянтином Григоришиним.

У результаті, торги виграла таки компанія "Нортіма", хоча зрештою комісія ФДМ визнала продаж незаконним.

- Є підозри, що учасники конкурсу змовилися, - коментує ситуацію в.о. голови Фонду держмайна України Дмитро Парфененко. - Рішення конкурсної комісії ухвалили дев'ять членів, і це одностайно. Я вважаю, що адекватна ціна ОПЗ - 8-9 млрд грн. І рішення комісії в цьому випадку є легітимним, державним і адекватним. Гадаю, що серед учасників конкурсу були елементи змови, які вели до зниження ціни. Ми не хочемо продавати за безцінь перлину української промисловості.

"Я оспорюватиму в суді умови проведення конкурсу по ОПЗ"

Валентина Семенюк-Самсоненко, екс-голова ФДМ, незаконно усунена зі свого поста, має намір й надалі добиватися справедливості у вирішенні питання щодо продажу Одеського припортового через суд:

"Повернути ОПЗ в держвласність тепер дуже складно. Перед початком конкурсу учасники питали про те, чи є юридичні перешкоди для продажу заводу, укази Президента і тому подібні документи, які забороняють продавати його. Представники Фонду відповіли, що ні.

Отже, все може звестися до того, що в хід піде відповідне роз'яснення Конституційного Суду України, в якому говориться, що якщо чиновники припустилися помилки при приватизації чи яких-небудь інших діях, то нехай вони і несуть відповідальність, а на власника, який купив завод, вона не поширюється.

Тому я, як і раніше, оспорюватиму в суді умови проведення цього конкурсу. По "Криворіжсталі" в аналогічній ситуації за сім місяців я пройшла двадцять одне судове засідання, і якщо й зараз знадобиться зробити те ж саме, я зроблю. Підстави для цього є. По-перше, приватизація заводу почалася на основі доручення Прем'єр-міністра до в. о. голови Фонду держмайна. Але глава уряду не може давати доручення ФДМ через те, що він, згідно з роз'ясненням Конституційного Суду від 17 вересня 2008 року, не є органом виконавчої влади. Розпорядження Кабміну - це інша справа, воно розглядається на засіданні, голосується, візується всіма міністрами. А доручення підписує лише глава уряду, і воно навіть не розглядалося на його засіданні. Це лише цидулки, які тягнуть на перевищення повноважень, а це вже 365 стаття Кримінального кодексу. Такими дорученнями і працівників ФДМ підводять під кримінал.

По-друге, в умовах приватизаційного конкурсу значиться, що новий власник несе інвестзобов'язання тільки п'ять років. Але чому? Адже, наприклад, по тій же "Криворіжсталі" власник несе інвестзобов'язання 25 років.

По-третє, не було проведено обов'язкового вивчення ринку. Закон зобов'язує для цього виставити на біржі кілька пакетів акцій загальним обсягом до 5% статутного капіталу.

По-четвере, в умовах приватизації не сказано нічого щодо згоди держави на створення новим власником дочірніх компаній і спільних підприємств. Через це з Одеським припортовим може трапитися те саме, що і з Чорноморським суднобудівним заводом, коли на 18 дочірніх компаній вивели всі майнові активи підприємства.

По-п'яте, минулого року стартова ціна заводу була 3 мільярди гривень, і за тодішнім курсом це становило 594 мільйони доларів. Сьогодні завод виставляють за 4 мільярди гривень, але при курсі долара в 8,5 гривні ми вже будемо мати менше 500 мільйонів доларів.

Нарешті, глобальна причина незаконності продажу ОПЗ: сьогодні в Україні немає достатньої законодавчої бази для приватизації. Досі не ухвалена нова програма приватизації. Востаннє її затверджували лише в 2000 році, і згідно з законом вона діяла до 2002 року. Згідно з законом, цю програму парламент повинен приймати кожні три роки, і діє вона до затвердження нової програми приватизації".

Надія НОВИЦЬКА