Перша полоса

Що викликає його ім'я у нашій короткій пам'яті? "Як умру, то поховайте...", затверджене зі шкільної лави. Сумна картина "Катерина" - дівчина, зваблена підступним москалем.  Портрети Кобзаря у кабінетах різних начальників.  Щоразу думаєш: чи пам'ятають ці люди вірші поета, чи просто вішають портрет, бо "так заведено"? А ще обов'язкові покладання політиками квітів до пам'ятників Великого Кобзаря.

У багатьох школах, бібліотеках, музеях - дні Шевченка. У невеликих закладах, в регіонах, в містечках і селах день народження Шевченка - це справді свято. Ми не забуваємо Тараса.

А більшість політиків, не побоїмося цього слова, піаряться. Чимало суто матеріальних проблем як у "центральних" музеях Т.Г.Шевченка, так і в регіональних закладах культури. Чому влада про це не згадує під час обговорення бюджету країни, приміром?

У другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був "Кобзар", вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. На той час твори Шевченка об'єднували український народ.

Чи об'єднає нас Тарас сьогодні?

Марія КУЛЕБА