Архів: 03.12.2003 – 23.12.2003
Допомогти, щоб обібрати. Уже вкотре урядові програми "підтримки" селянина діють з точністю до навпаки (14.01.2010)
Нібито турбуючись про селянина, уряд прийняв спеціальну державну програму на підтримку обслуговуючих сільгоспкооперативів. Але й тут пішло все не так, як треба, бо виявилося, що на ділі інтереси селянина не збігаються з інтересами великих бізнесменів. Хто перемагає - здогадатися не важко. Доля одного з кооперативів Сумщини ще раз підтвердила той факт, що нинішня українська влада тримається на короткому повідку представниками великого бізнесу.
У замкненому колі
Кілька сільгоспвиробників з Лебединщини, дізнавшись про заклик Кабінету Міністрів до відродження сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, вирішили й собі об'єднатися та створити такий. 200 голів великої рогатої худоби, з них 100 дійних корів, налічувалося в господарстві їхнього нового підприємства "Лебединський", яке, до того ж, ще закуповувало молоко у населення. Продукцію здавали на молокозаводи по 1,3 грн за літр, а отже, не мали з того великого зиску. В планах постало розширення виробництва, зокрема і кола партнерів. У пошуках завітали і до найбільшого на Сумщині молочного комбінату в Шостці. Там насамперед поцікавилися у них, кому "Лебединський" здає молоко.
Конкретного клієнта у підприємців не було: хто пропонував кращі умови закупівлі, тому й продавали. Співрозмовники були вкрай здивовані цією відповіддю і засумнівалися взагалі, що таке можливо. Натомість поінформували, що регіон неофіційно розділений між молокопереробниками на "зони". За їхніми словами, на кожній території - свій заготівельник сировини. Цих меж чітко дотримуються всі учасники молокопереробного процесу, інакше неминучий конфлікт, а втягуватися у нього, пояснили шосткинці, вони не збираються.
Проте висловлювання на публіку з боку "молочників" ще донедавна містили зовсім іншу інформацію. Мовляв, щодо закупівельних цін на молоко ніяких угод не існує, а ціна - 1 грн за літр - обумовлена вимогами ринку. Це ж доводили і до Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке проводило розслідування щодо антиконкурентних узгоджених дій молокопереробників області. Те ж, що така ціна - мізерні копійки за важку селянську працю, нікого насправді не хвилює. Як і те, що в будь-який час селянин може зовсім залишитися без копійки, якщо його годувальницю раптом "визнають" туберкульозною чи лейкозною - на радість м'ясозаготівельникам.
У пошуках виходу із замкненого кола кооператив "Лебединський" освоїв нові ринки збуту, продаючи молоко з бочок жителям міст. "Лебединський" почав закуповувати молоко у селян за ціною більш як 2 грн за літр і продавати його по 2,4-2,5 грн. Селяни були задоволені, адже тепер отримували більше, ніж раніше від великих молокозаводів. У свою чергу покупці мали якісне недороге молоко. Справи в господарстві почали налагоджуватися, кооператив міцнів, взяв на роботу ще працівників. Здавалося б, працюй і радій. Та не так сталося, як гадалося.
Штучний крах
Кооператив мав договір із Лебединською райлікарнею державної ветеринарної медицини, за яким йому мав надаватися комплекс послуг із профілактики, діагностики, лікування та оздоровлення худоби від інфекційних інвазій, дезінфекції приміщень. Та коли через рік керівництво "Лебединського" звернулося із проханням, щоб на фермі здійснили дезінфекцію, отримали відповідь, що для цього немає ні машини, ні людей. Спробували ще звернутися до обласного управління ветеринарної медицини, але також безрезультатно. Після чого у "Лебединському" вирішили зробити дезінфекцію тваринницьких приміщень самотужки. Для цього довелося вигнати худобу на вулицю. А тут раптово приїхали ветеринари робити коровам пірке (щеплення на шкірі, за допомогою якого встановлюють наявність або відсутність в організмі туберкульозної інфекції). Загнати худобу в стійла відразу після дезінфекції не можна було. Аргументи з приводу того, що проводити туберкулінізацію тваринам, які перебувають на холоді, не можна (бо це не покаже реальної картини), на ветеринарів не подіяли. В результаті нарахували 22, а після уточнення - 17 хворих корів.
Підприємці були переконані, що худоба здорова. Мали й довідку обласної лабораторії ветмедицини 22 від 21 квітня 2009 р., де написано, що корови були здоровими, хоч і не було вказано їхньої кількості.
Як не дивно, відразу знайшлися і машини, і люди. Міліціонери та представники ветеринарної служби з району та області, які прибули на ферму, вмовляли кооператорів здати поголів'я на забій. Карантинні обмеження, погрози штрафами і відкриттям кримінальної справи змусили господарів погодитися. Втім, іншого виходу в них просто не було. Кооператив не мав права реалізовувати не те що молоко чи м'ясо, а навіть гній.
Худобу відвезли на м'ясокомбінати у Бахмач, Суми і Лебедин. Після забою тварин виявилося, що жодна з них не була хворою на туберкульоз, говорять кооператори. Але хто поверне їм збитки і відновить підприємство, доведене до краху штучно? Бо події розгорталися нібито за запрограмованим сценарієм: у січні 2009 року одна із засновниць кооперативу Ніна Павленко подала позовну заяву до суду, в якій оскаржувала дії Лебединської міськради, виконкому міськради та районного управління ветеринарної медицини. Як наслідок - запровадження карантинних обмежень на території кооперативу "Лебединський", через що худобу знищено, а господарство у збитках. Аж 6 жовтня Лебединський районний суд визнав протокол 5 засідання районної надзвичайної протиепідемічної комісії не чинним. Але ще чотири місяці тому - 6 червня 2009 року - "Лебединський" позбувся всіх корів.
Це історія лише одного кооперативу на Сумщині. Але, напевно, з такими проблемами так чи інакше стикалися й інші господарства. І можливо, попереду на них чекають нові труднощі. Бо на 3,2 млн грн, виділених державою обслуговуючим кооперативам на Сумщині, їм заплановано надати допомогу у вигляді товарного кредиту. Розпорядник коштів придбає для кооператорів техніку, зокрема молоковози. А ось за якою ціною і чи ляжуть тягарем відсотки кредиту на плечі селянина - невідомо.
"З лейкозом треба боротися гривнею"
- Ситуація, що склалася у селах області із захворюванням ВРХ на лейкоз і туберкульоз, викликає у соціалістів велике занепокоєння. Як депутат облради я неодноразово подавав на сесії запити щодо вирішення цієї проблеми, - розповідає депутат Сумської обласної ради від Соціалістичної партії України Петро ФЕДІРКО. - З лейкозом, я вважаю, треба боротися лише гривнею. Тобто селянину, в якого виявлено хвору корову, мають сплачувати компенсацію, гроші на яку треба передбачити в бюджеті - чи то державному, чи обласному.
У разі здачі хворої тварини на забій селянин зазнає великих збитків. Тому що на м'ясокомбінат хвору тварину приймають за ціною 2-3 тисячі, а щоб поповнити поголів'я, за одну корову треба викласти 12-14 тис. грн. Петро Трохимович переконаний, що коли людина буде впевнена у компенсації їй втрат, тоді ніхто не приховуватиме справді хворих тварин. Селянин знатиме, що у нього буде можливість придбати нову корову. З іншого боку, якщо компенсацію виплачуватимуть з районного чи обласного бюджетів, підвищиться контроль за обстеженням поголів'я, адже нині часто-густо вибраковують і здорових корів.
За ініціативи депутата від СПУ П.Федірка Сумська облрада розглядала ситуацію із захворюванням корів на лейкоз та одноголосно прийняла звернення до Кабінету Міністрів з проханням щодо можливості виплати селянам з державного бюджету компенсації за втрачену худобу. Але у відповідь отримали відписку з Державного комітету ветеринарної медицини, в якій говориться, що лейкоз і туберкульоз не належать до особливо небезпечних карантинних хвороб, тому й відшкодування збитків за вибракуваних тварин не передбачається.
- На наступній сесії облради я маю намір поставити питання категорично, щоб наші керівники знайшли можливість підтримати сільських трудівників, - наголошує Петро Федірко. - У своєму депутатському запиті я пропонував також зробити контрольні перевірки тих корів, яких забракували. Цього не було зроблено, але люди зробили це самостійно. Вони збирали гроші на незалежну експертизу в Києві, де виявилося, що до 20% корів здорові. Я маю багато підтверджених фактів, коли людина сама знаходила лікаря і після перевірки виявлялося, що тварина не хвора. Тому не дивно, що така ситуація сталася і в згаданому вище кооперативі "Лебединський", керівництво якого має намір в судовому порядку добиватися від ветеринарної служби компенсації матеріальних збитків.
За словами Петра Трохимовича, він також наполягатиме, щоб тих корів, яких вибракували, але ще не пустили під ніж, обстежували ретельніше. І якщо факти вибраковування здорових тварин підтвердяться, по цих випадках буде проведено службове розслідування з подальшим визначенням, чи відповідають працівники тієї чи іншої ветслужби займаній посаді.
Найбільше вражає, що незважаючи на депутатські запити, на недовіру, яку висловлюють селяни ветслужбам, обласна влада не реагує на факти. У селян забирають єдине джерело існування, і це байдуже владі. В області було забраковано 2,5 тис. корів - приблизно півтисячі з них могли бути здоровими. Не можна заперечувати того, що лейкоз і туберкульоз - страшні хвороби, але страшніше те, коли ними зловживають, грабуючи і без того зовсім не багатих селян.
Лариса СКРИПКА
Сумська обл.
Архив за 03.12.2003 – 23.12.2003
Версія для друку
