Архів: 03.12.2003 – 23.12.2003
Геноцид по-українськи (12.01.2010)
Та не однаково мені
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Т. Шевченко
Географічно Україна розташована в чудовому місці, але живуть пересічні українці зовсім не так, як хотіли б чи як того заслуговують. І не тому, що в нас такий собі менталітет: "Чого бідний? Бо дурний. А чого дурний? Бо бідний". Це не зовсім так, хоча нас такими хочуть бачити, бо такими легше керувати. Думаю, що так від того, що прості, розумні, роботящі люди чомусь знову і знову довіряють "месії" чи "благодетелю", які, підкупивши вдаваною турботою, пайками, брехливими улесливими словами, хочуть надіти всім рожеві окуляри й надалі годувати пустими обіцянками. Просто люди ще не всі стали справжніми громадянами, які, живучи чесно і просто, можуть відстоювати свою людську гідність, свої права, право жити краще. А все тому, що завдяки нинішнім можновладцям та їх прихвосням-чиновникам в Україні, незалежно від національності, віри чи політичних уподобань, серед людей зародився та поширюється новий вид геноциду, що знищує в них чесних, справедливих, вільних громадян. Такий геноцид майже невидимий, але набагато страшніший від грипу, яким дамочка з косою навмисно намагалася залякати людей, аби відволікти від проблем насущних. На жаль, його не всі можуть подолати. Бо такий геноцид, що породжується брехнею, бездушністю, неприхованим цинізмом нинішньої злочинної влади, згодом переростає у хронічне захворювання людей, які втрачають надію та віру в законність і справедливість, несе розчарування та зневіру, знищує почуття гідності та бажання боротися за себе і свої права, що притаманне громадянинові. Немає нічого ефективнішого проти нього, окрім як, об'єднавши зусилля, разом змінити владу в особі нинішніх перших осіб держави та корумпованих чиновників.
Ще давньокитайські мудреці стверджували: "Якщо слабкий народ - сильна держава, якщо сильний народ - слабка держава". Давайте будемо сильним народом, що не продається та не купується, не вірить солодкій брехні чи удаваній турботі, а спільними зусиллями відстоюватимемо свої громадянські права.
Яскравим прикладом прояву геноциду є ставлення нинішньої влади до соціально незахищеної категорії дітей війни. Проте серед останніх є багато не згодних з тим, що їм не доплачують до пенсії 30-відсоткову надбавку; які борються за своє право з чиновниками, щоб через суд змусити владу повною мірою виконувати Закон "Про соціальний захист дітей війни". Звісно, боротися з державою, яку уособлює нинішня злочинна влада, важко. Однак мужність громадян, що не змирились із беззаконням, порушенням їхніх прав та несправедливістю, вражає та змушує пишатися такими людьми, їхніми перемогами й ставити їх у приклад іншим. Незважаючи на те, що чиновники пенсійних управлінь не дають відповідей на звернення дітей війни, відверто їх обманюють. А в судах деякі працівники дозволяють собі хамство, грубощі та образи, щоб залишити позов без розгляду або ж не видати рішення, мотивуючи тим, що воно вже оскаржене до апеляційного суду пенсійним управлінням (загалом це лише намагання виконати вказівку зверху). Попри все це, громадяни домагаються відновлення свого права.
Хоча в апеляційних судах намагаються затягнути з розглядом справ, діти війни отримують рішення та виконавчі листи, що є підставою для виконання судового рішення - нарахування та виплати грошових коштів. Саме так треба боротися за свої права та домагатися їхнього виконання, адже злочинна влада лише впродовж 2009 року обікрала кожну дитину війни на суму понад 1200 грн, недоплачуючи в повному обсязі 30-відсоткову надбавку до пенсії майже по 100 грн щомісяця. У такій боротьбі дітям війни безплатну допомогу надають лише в громадських приймальнях Олександра МОРОЗА, куди звертаються всі охочі, зокрема через своїх дітей, онуків, сусідів чи знайомих. Адже інакше, ніж через суд, змусити владу виконати вимоги закону неможливо.
Черговим проявом геноциду з боку уряду та Пенсійного фонду є ігнорування виконавчою владою закону про підвищення соціальних стандартів, адже найбільш незахищеним пенсіонерам з початку року вже недоплачують від 150 до 300 грн. При цьому теперішня влада розсилає листи вартістю 1,50 грн, в яких цинічно заявляє, що пенсію підвищено на 60 коп.
Не можна миритися з такою антинародною владою...
На риторичне запитання: "Скільки ще можна терпіти знущання можновладців?" відповідь одна - досить! Не повинні бути у владі ті, хто порушує права людей, не виконує закони та ігнорує Конституцію України. Чи не тому майже всі кандидати в президенти, щоб у подальшому безкарно уникнути відповідальності, хочуть змінити Основний Закон через те, що в його ст. 68 зазначено: "Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей". Але для нинішніх можновладців є природнім порушувати права людей, закони й Конституцію...
Для прикладу - який же він гарант Конституції, якщо насправді нічого для її захисту та захисту прав пересічних людей не зробив та не робить, турбується більше про мертвих, ніж про живих, та будь за що хоче продавати українську землю, про що свідчить вето на закон про подовження відповідного мораторію.
Єдиний, хто не бажає змін до чинної Конституції, а лише вимагає її дотримання і виконання та допомагає простим людям у боротьбі з владою - це Олександр Мороз.
Саме Мороза та його однодумців бояться буржуї, бо лише лідер СПУ не на словах, а реальними справами відстоює права та інтереси простих людей - громадян України.
Мороз або клани - вибір за вами!
Валентин СМІХУН,
другий секретар Київської ПО партії дітей війни,
заступник Київської ГО
"Захист дітей війни"
Архив за 03.12.2003 – 23.12.2003
Версія для друку
