Архів: 12.11.2003 – 03.12.2003
Економічний "прорив". У новий рік Україна входить з серйозними фінансовими проблемами (29.12.2009)
Цей матеріал, звісно ж, не може претендувати на звання якоїсь повної, завершеної і юридично коректно обгрунтованої інформації про економічні підсумки 2009 року для господарського комплексу країни.
Частково це спричинене тим, що завдання складання такої інформації саме по собі виходить за своїм рівнем за рамки звичайної газетної публікації.
Частково - тим, що багато показників економічного й соціального життя країни має бути розраховано й опубліковано тільки після настання року наступного. У реальності це зазвичай відбувається лише в другій половині січня.
Також потрібно взяти до уваги, що в умовах сучасної комп'ютеризованої фінансової системи економічні показники всієї країни можуть якісно змінюватися буквально впродовж години.
Зокрема, серед економістів широко відомі випадки, коли, наприклад, одна-єдина (і практично миттєва) операція з "розмитнення" великої партії природного газу перетворювала безнадійно провалені бюджетні показники всієї країни в цілком прийнятні. Або коли перерахування коштів на казначейські рахунки буквально за кілька діб до настання нового року (з їхнім подальшим так само блискавичним списанням як неосвоєних до моменту закінчення бюджетного року) робило державний бюджет України виконаним загалом без дефіциту.
Таким чином, зараз можна говорити тільки про більш-менш достовірні проміжні результати (які, в частині виконання того ж держбюджету, наприклад, сформульовані Рахунковою палатою тільки для перших дев'яти місяців 2009 року), про загальновідомі факти економічного життя 2009-го і про найпереконливіші експертні оцінки.
Власне кажучи, мозаїку з таких найрезонансніших, на нашу думку, проміжних результатів, фактів і оцінок ми й пропонуємо нашим читачам.
Перехідний бюджет-2009
Перше, про що, на нашу думку, слід сказати, розглядаючи економічні підсумки року, що минає, - це про те, що влада в країні досягла такого ступеня дезорганізації, що вперше Україна входить у новий рік без державного бюджету.
І насправді вже не важливо, хто і з ким не зміг домовитися, хто "працював", а хто саботував. Факт залишається фактом: усі три представлені у владі основні політичні сили так захопилися передвиборними підкилимовими боями бульдогів, що виявилися цілком безпорадними в ролі саме державних діячів і плавно підвели країну до надзвичайного режиму управління - без державного бюджету.
Звісно, задля справедливості треба сказати, що відсутність основного фінансового закону на 2010 рік усе ж таки не означає повної зупинки життя. Принаймні чинне бюджетне законодавство передбачає і таку можливість, наказуючи уряду діяти в такому разі за бюджетом року попереднього.
Проте тут, мабуть, і криється основна причина такої волаючої пасивності уряду в справі забезпечення ухвалення бюджетного законопроекту Верховною Радою: те саме законодавство, хоча й встановлює Кабміну орієнтир для роботи у формі бюджету-2009, надає йому право вирішувати на власний розсуд дуже багато речей. Як зараз заведено говорити, "в режимі ручного управління".
Залишається тільки додати, що Кабінет Міністрів бадьоро відрапортував про те, що вже все готове для того, щоб вперше в історії України розпочати керувати державою за "безбюджетною" процедурою. А який це подарунок для Прем'єр-міністра - особливо в її "кандидатській" іпостасі - "кермуй" всіма державними засобами на власний розсуд. Маєш, як то кажуть, законне право.
Картина хаосу, що панує у фінансово-економічній частині системи державного управління, буде неповною, якщо ми не нагадаємо, що з часу відставки міністра фінансів Віктора Пинзеника в лютому цього року Міністерство фінансів не має повноправного керівника.
З погляду пересічної людини
Читачі можуть запитати: а яке, взагалі, діло пересічній людині до всієї цієї "макроекономіки" - ми, мовляв, не олігархи, і тонкощі податкових ставок або, скажімо, розміри держпідтримки підприємствам і тих чи інших держзакупівель "маленьких українців" особливо не стосуються.
Стосуються.
Ще як стосуються.
Принаймні, в трьох аспектах.
По-перше, від того, які економічні орієнтири (зокрема й у вигляді податків) обере держава, залежить функціонування економіки загалом. Наприклад, можна нагадати, як рівно рік тому зупинку металургійних підприємств-гігантів, що відбулася в жовтні 2008 року, практично відразу відчули на собі тисячі їхніх працівників, робітники підприємств-суміжників, члени їхніх сімей. А вже до січня 2009-го зупинка базових для країни галузей за господарськими ланцюжками докотилася і до всіх інших. Зокрема - через недобраті податки - і до бюджетників із пенсіонерами й одержувачами допомог.
Одночасно відбулося зростання безробіття. Передусім прихованого. За рахунок тих самих працівників підприємств-гігантів та їхніх суміжників.
По-друге, аналогічна ланцюгова реакція прокотилася і цінами на всі товари й послуги, реалізовані в Україні.
У принципі, нам навіть не потрібні статистичні дані, щоб стверджувати, що життя пересічної людини подорожчало. Цей факт загальновідомий для всіх, хто хоч щось купує за свої кровні. Однак ми все ж таки наведемо з веб-сайта Міністерства праці й соціальної політики кілька офіційних цифр, які показують процес дорожчання життя в динаміці.
Зокрема, за даними Мінпраці, фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах листопада 2008 року з розрахунку на місяць на людину становив 728 грн. Для дітей віком до 6 років - 650 грн, для дітей віком від 6 до 18 років - 832 грн, для працездатних осіб - 777 грн, для осіб, що втратили працездатність - 577 грн.
А в цінах січня 2009 року з розрахунку на місяць на одну людину прожитковий мінімум становив вже 773 грн, для дітей до 6 років - 696 грн, для дітей від 6 до 18 років - 890 грн, для працездатних осіб - 823 грн, для осіб, що втратили працездатність - 614 грн.
За півроку Мінпраці вже рапортує, що той самий прожитковий мінімум у цінах червня 2009 року досяг на одну людину 830 грн. Для дітей віком до 6 років - 740 грн, для дітей віком від 6 до 18 років - 941 грн, для працездатних осіб - 887 грн, а для осіб, що втратили працездатність - 659 грн.
І нарешті найсвіжіші дані - за листопад 2009 року. На одну людину - 844 грн, для дітей віком до 6 років - 759 грн, для дітей віком від 6 до 18 років - 966 грн, для працездатних осіб - 900 грн, для осіб, які втратили працездатність - 670 грн.
Щоб розміри прожиткового мінімуму мали наочніший вигляд, наведемо табличку, підготовлену й опубліковану нещодавно інтернет-виданням "Лівий берег":
Згідно з моніторингом "Лівого берега", роздрібні ціни менше ніж за рік зросли в середньому на 10%. При цьому реальні прибутки населення продовжують знижуватися. Непрямий показник, що підтверджує це, - збільшення відсотка витрат громадян на продукти харчування: 35,8% у І кварталі 2009-го проти 33,6% у І кварталі 2008-го, повідомила інтернет-виданню Ольга Шевченко, виконавчий директор ТОВ "РУШ" (магазини "Варус").
Звісно, "повзуче" зростання цін сучасного зразка не можна порівняти з тим, що творилося за часів їхньої "лібералізації". Однак ми бачимо, що загальний прожитковий мінімум за розглянутий період збільшився майже на 16%. Причому так зріс мінімально можливий прибуток, нижче за який - фізіологічний голод.
Тепер - питання: а чи в багатьох читачів цих рядків такими ж темпами зростали зарплати, пенсії і соціальні виплати?
А якщо людина - пенсіонер або мала нещастя стати горезвісним прихованим безробітним?
А якщо - просто городянин, не урядовець-хабарник, а найманий працівник, що не має родичів зі своїм господарством в селі й вимушений платити абсолютно за кожний шматок хліба й пачку макаронів за цінами, які зростають щотижня?
А ще городяни мусять щомісяця сплачувати данину такому ніким не керованому й неконтрольованому мафіозному монстру, як житлово-комунальна сфера.
І не треба слухати жеківсько-мерівську брехню про те, що городяни, мовляв, не платять за "комуналку"!
За даними, наприклад, столичного міськстатуправління, торік рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням становив 99,8%, за п'ять місяців 2009-го - 98,2%. Тобто, наближаючись щомісяця все ближче і ближче до убогості, люди як і раніше продовжують виконувати всі свої договірні зобов'язання перед монополістами, що буквально щомісяця жиріють і нахабніють. (Пригадайте, наприклад, постійні погрози відключення тепла й гарячої води в Києві в осінньо-зимовий період.)
І, нарешті, третій чинник впливу державного бюджету на пересічного громадянина - через його витратну частину, в якій законодавчо встановлюються розміри зарплат, соціальних виплат, а також усіляких субвенцій місцевим бюджетам, які знову-таки стосуються практично кожного - через ту саму "комуналку", міський транспорт, медицину, освіту, пільги тощо.
А зараз пригадаємо, що закону про державний бюджет на 2010-й найближчим часом не буде.
Відповідно, не буде й законодавчо встановленої норми для вищеперелічених (і всіх інших, до речі, теж) соціально значущих витрат державної скарбниці. Ні, звісно ж, розміри бюджетних зарплат і пенсій в їхньому числовому вираженні ніхто не зменшуватиме. Однак наскільки знизиться їхній реальний розмір з урахуванням повсюдного подорожчання всього і вся - не знає ніхто.
Регіональний параліч
Що ж до перерахування бюджетних коштів місцевим бюджетам, то тут найдоречніше буде просто процитувати повідомлення президентської прес-служби, в якому, зокрема йдеться: "Нині склалася катастрофічна ситуація з виконанням органами Державного казначейства України платіжних доручень на перерахування бюджетних коштів. Особливо гостро ця проблема постала для місцевих бюджетів. Незважаючи на те, що станом на 24 грудня 2009 року на рахунках місцевих бюджетів налічувалося 8,4 млрд грн, місцеві органи влади не можуть розрахуватися з постачальниками товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності регіонів. Так, за даними регіонів, нині органами Державного казначейства не виконані платіжні доручення з перерахування коштів з державного і місцевих бюджетів на загальну суму понад 2,5 млрд грн (160 тис. платіжних документів). Фактично діяльність місцевої влади Держказначейством України заблокована".
Це, до речі, - ще й до зачепленого нами на початку питання про комп'ютерне жонглювання фінансовим станом країни. Ось приходять до Держказначейства з регіонів платіжки, наприклад, на мільярд - для розрахунків із постачальниками мазуту, призначеного для опалювання житлових будинків. А мільярда-то в скарбниці й немає. Треба його або терміново надрукувати, або чекати - сподіваючись, що податківці витрусять шуканий мільярд з підприємств у рахунок податків мало не за 2012 рік. Ось скарбники й чекають, не пропускаючи абсолютно законні платіжні документи. А за комп'ютерними роздруківками виходить, що все добре: витрат немає, немає і проблеми відсутності грошей. Він же тупий - цей комп'ютер у Держказначействі. Не розуміє, що є не тільки арифметика, а й така важко враховувана категорія, як людське терпіння. Зокрема - терпіння постачальників. Ось візьмуть і поставляться до своєчасності поставок точнісінько так, як і уряд ставиться до своєчасності платежів.
А якщо той же мазут був придбаний постачальниками в кредит - з розрахунку на його виплату з виручки від реалізації?.. Тоді - кінець постачальникові. Який, між іншим, станом на "тут і зараз" цілком може виявитися єдиним.
Чорна рука
І, нарешті, ще одна тема, якої просто не можна не торкнутися у зв'язку з вищеописаною ситуацією...
Отже, державного бюджету на 2010 рік, в якому було б чітко написано, кому, скільки і на яких умовах дати й у кого, скільки і на яких умовах забрати, у країни немає. У таких умовах розподілом коштів уручну займатиметься Кабінет Міністрів - така вимога законодавства.
Головним відомством у складі Кабміну з цих питань є Міністерство фінансів. Але, як ми вже зазначили, повноправного керівництва в Мінфіну зараз теж немає.
Отже, всі рішення уряду з питань оперативного управління бюджетними коштами будуть приймати всілякі безіменні, непомітні чиновники й чиновнички, які мало за що відповідають.
І все це - за відсутності єдиного й авторитетного центру відповідальності з фінансових питань.
І все це - в умовах лихоманки й під девізом "Вибори все спишуть!"
А зараз, шановні читачі, відповідайте, будь ласка, виходячи з свого особистого досвіду життя за цієї влади, на такі питання: що, на вашу думку, неминуче розквітне махровим цвітом у таких умовах? Чесність?..Непідкупність?.. Відповідальність?.. Чи щось інше?
Хто на цьому найближчими місяцями озолотиться, а хто потім десятиріччями розплачуватиметься, разом зі своїми дітьми й онуками?
Сергій МАКСИМОВ
Архив за 12.11.2003 – 03.12.2003
Версія для друку
