Архів: 12.11.2003 – 03.12.2003
ПІд тиском псевдопатріотів. Українська влада силоміць нав'язує школярам "любов" до рідної мови, навіть не поцікавившись думкою батьків (05.01.2010)
В Україні влада піднесла вчителям неприємний подарунок. За розпорядженням Прем'єра Юлії Тимошенко, шкільні викладачі в робочий час зобов'язані спілкуватися виключно державною мовою - тобто українською. При цьому викладання російської мови у багатьох школах країни й так скорочено до мінімуму. В той час, коли посилено вивчається англійська, німецька, французька. Щоб довести чиновникам, що школярі повинні знати мову, якою розмовляють їхні батьки, вчителям часом доводиться докладати неймовірних зусиль.
Звісно, розуміти, про що говорить Європа, - це добре. Але чи не соромно буде сьогоднішнім учням не розуміти мову, якою говорить значна частина дорослого населення України? Адже попри розвал Союзу, міцні родинні зв'язки між його мешканцями ще діють.
Для Аліни Белашенко, учениці ЗОШ 3, ще два роки тому російська була іноземною: ні вдома, ні на вулиці в маленькому містечку Полонне Хмельницької області її не почуєш. Але зараз Аліна вже вільно говорить російською, читає і навіть пише вірші. Вона дякує за це своїй вчительці Вікторії Анісімовій. "Вікторія Олександрівна хоче, щоб ми добре знали російську мову, так само, як знаємо українську", - каже дівчинка.
Вікторія Анісімова - улюблена вчителька початкових класів. На її уроках російської мови, за словами дітей, час пролітає непомітно. Доступно написані й підручники Анісімової - складні правила правопису тут подаються у віршах. Учителька говорить, що почати видання власних навчальних матеріалів довелося через безвихідь. У якийсь момент стало просто неможливо користуватися старими подертими букварями. Більшість сучасних підручників російської мови в Україні - бібліографічна рідкість. Зате тепер за її книжками російську мову охоче вивчають школярі як на російськомовному сході країни, так і на україномовному заході. А в школу, де викладає Вікторія Олександрівна, дітей привозять навіть із сусідніх районів. Там російської не вивчають уже понад десять років.
"Діти повинні навчатися там, де на належному рівні викладається російська мова, - вважає житель м. Полонне Вадим Підгайний. - Адже забувати російську мову не варто. Світ - круглий. Всі ми знаємо, що російський мова - мова інтернету, зрештою, це мова класиків - Пушкіна і Єсеніна".
Але перш ніж вдалося увести до шкільної програми другу годину російської мови на тиждень, Вікторії Анісімовій довелося не один рік оббивати пороги міністерства освіти. У Києві були переконані, що дітям на західній Україні російську, навіть як другу іноземну, знати не обов'язково.
"Іноді треба дивитися вперед, далі, ніж бачать наші політики. Відчувається, що люди все-таки не відмовилися від російської мови. Дуже багато родичів у нас живе в Росії. Ми корінням зв'язані", - каже вчителька.
Незважаючи на те, що її підручники поки що не стали обов'язковими для початкової школи, вони вже розійшлися всією країною тисячними накладами. Та й діти полюбили цю книгу, вони охоче вчаться по ній, а вчителі охоче викладають предмет.
Цього року, як з гордістю розповідає Вікторія Олександрівна, у школі вперше за останні 18 років провели олімпіаду з російської мови, а в бібліотеці діти почали запитувати літературу мовою Пушкіна і Лермонтова. Щоправда, в запасниках є тільки радянські видання. Якщо не брати до уваги підручників самої Анісімової, нові книги російською мовою сюди давно не надходили.
Ольга РУДЕНКО
Хмельницька обл.
Архив за 12.11.2003 – 03.12.2003
Версія для друку
