Архів: 19.01.2004 – 29.01.2004
Масниця наближається. У понеділок треба пекти млинці, а в неділю каятися і просити прощення (04.02.2010)
Цього року з 8 лютого святкується єдине визнане церквою язичницьке свято - Масниця. У православному календарі вона називається Сирним або Сиропусним тижнем і передує Великому передвеликодньому посту.
Язичницьке коріння
У дохристиянські часи це було свято на честь бога Велеса, покровителя скотарства. Деякі історики вважають, що в давні час Масниця була пов'язана з днем весняного сонцестояння. Люди проводжали зиму й зустрічали весну. Наші предки наряджали в жіночий одяг Масницю - солом'яника з масляним млинцем (від нього й виникла назва і свята, і персонажа), і з цим творінням весело роз'їжджали на трійках у гості. Наприкінці свята це опудало спалювали на багатті. Ритуальні похорони Масниці завжди супроводжувалися процесіями ряджених, танцями, веселощами.
На це свято пекли дуже багато млинців. Люди вважали, що чим більше напечеш, тим швидше світило почне обігрівати землю. А ще наші язичницькі пращури вірили в те, що разом з приходом весни на землю з небес спускаються душі померлих, які мають у всьому допомагати живим. Тому перший випечений млинець завжди потрібно класти на "духове" віконце, для того щоб душі пращурів не ображалися.
Християнська інтерпретація
Минали століття, змінювалося життя, з прийняттям християнства з'явилися нові церковні свята, але широка Масниця продовжувала жити. Щоправда, в дещо зміненому варіанті. За православними звичаями, це останній тиждень перед Великим постом. Цей період також іноді називають Сирним тижнем, коли обов'язково потрібно їсти молочні продукти - сир, сметану, вершки, а також незамінний атрибут Масниці - млинці.
Незважаючи на язичницьку символіку (подібність до сонця), цю страву церква ніколи не забороняла. Як у давні часи, так і нині, головний кулінарний шедевр печуть із гречаного або пшеничного борошна, на всю сковорідку.
Млинці, не більш як з чайне блюдце, тонкі, легкі й переважно на молоці та яйцях, з самого пшеничного борошна називають оладками. У будь-якому разі кулінарний атрибут слід подавати гарячим - млинці, що остигнули, втрачають свої "переваги".
Покликати на млинці - найкращий привід для того, щоб налагодити стосунки, помиритися і пробачити своїм кривдникам. Також під час Масниці заведено ходити в гості, пригощати бідних і жертвувати жебракам. Окрім цього, кожен день цього тижня мав і має певні особливості.
Понеділок - зустріч
Господині починають пекти млинці. Згідно з українськими традиціями, святкування розпочинали жінки. Вони йшли до корчми й там пригощали всіх млинцями. Якщо ж до їхньої компанії хотіли приєднатися чоловіки, то їм на шию чіпляли своєрідну колодку, зняти яку можна було, лише поставивши могорич.
Також цього дня свекри вирушали до сватів у гості, і за чаркою встановлювали регламент свята: коли й де проводити час, кого кликати в гості, коли кататися вулицями.
Вівторок - заігриші
Зранку дівчата й хлопці ходили в гості - покататися на гірках, поїсти млинців. Узагалі забави й потіхи зводилися, по суті, до сватання, щоб після Великого посту справити весілля.
Середа - ласунка
Накриваються столи, печуться млинці, вариться пиво. Зяті йдуть на млинці до тещ. Цей день ще називали "зноби-баби".
Широкий четвер
Ось тут і починалися основні веселощі: каталися вулицями, співали частівки, влаштовували кулачні бої й різні обряди. Наприклад, прикріпляли до величезних саней стовпа, прив'язували на нього колесо, а на колесо садовили мужика - балагура й витівника з вином і калачами, а услід за цим "поїздом" з піснями тягнувся народ.
П'ятниця - вечірки тещ
Тепер уже зяті запрошують тещ (і тестів) на млинці, причому що дужче зять запрошує, то більше шани. Після цього зятю треба покатати свою тещу вулицями села чи міста. І сервіс в такому разі залежить від характеру тещі, тобто злу і сварливу везуть нерівною дорогою і навпаки, якщо теща покірлива, то й дорога рівна, немов струна.
Субота - посиденьки зовиці
Молоді невістки приймають у себе рідню, при цьому сестрам чоловіка (зовицям) вручають окремі подарунки.
Прощена неділя
Цього дня проводжали Масницю. Солом'яне опудало вшановували, запрошували повернутися наступного року, а потім відвозили за околицю і спалювали на багатті.
На службі у Прощену неділю згадують біблійну розповідь про вигнання Адама та Єви з раю після порушення ними першого божественного розпорядження - покори. В проповідях переважає тема взаємного прощення. У храмах здійснюють чин прощення: священики просять прощення у парафіян, а ті одне в одного. Не пробачити не можна. Якщо образа велика, люди кажуть: "Бог пробачить", а якщо серце совісне, додають: "Ти мені пробач".
Але головне, пробачити всім самим: "Усім грішним прощаю, пробачте і мені, грішному!"
Дар'я КРУЖКО
Архив за 19.01.2004 – 29.01.2004
Версія для друку
