Архів: 19.01.2004 – 29.01.2004
Обпалені революцією. Дев'яносто два роки тому в Києві відбулося повстання на заводі "Арсенал" (02.02.2010)
В сучасній Україні стало дуже популярним створювати нові історичні міфи та плюндрувати все, що не вкладається в нову ідеологію правлячої еліти, уособленням якої є діючий Президент Віктор Ющенко. Багато пам'ятників та знаменних історичних подій свідомо замовчуються або навмисно спотворюються. До когорти "незручних" та "неправильних" фактів потрапило багато героїчних моментів української революції 1917-1921 рр., в тому числі й героїчне повстання на заводі "Арсенал".
Початок революції 1917 р. в Росії був закономірним та прогнозованим. Наскрізь прогнила і корумпована бюрократична система імперії на чолі з вкрай непопулярною царською родиною, оточеною такими персонажами, як Григорій Распутін, остаточно втратила будь-який авторитет та вплив у суспільстві. І величезний соціальний вибух, викликаний повним паралічем влади та чотирирічною безглуздою війною, відбувся.
На відміну від інших частин колишньої Російської імперії, в Україні до класичного двовладдя - влади Тимчасового уряду, який став центральною владою після відречення Миколи І, та самоврядних рад депутатів різних рівнів, додалася третя сила - Центральна Рада, яка уособлювала практично всі національні українські елементи. Протягом кількох місяців розвитку революції стало зрозумілим, що Тимчасовий уряд, який проводив ліберальну політику, повністю себе дискредитував. Все більш потрібними для втомленого, збіднілого та зневіреного суспільства ставали радикальні гасла, переважно соціалістичного спрямування. В Україні, на відміну від Росії, такі гасла виголошували більшовики та соціалістичні політики українських партій, що були в Центральній Раді. У листопаді 1917 р. в Києві повністю дискредитовані представники Тимчасового уряду були позбавлені влади. Головне суперництво за одноосібну владу розгорнулося між національним рухом та радикальними елементами (за типом лівих есерів), які гуртувалися навколо більшовиків.
На січень 1918 р. це протистояння переросло у збройну боротьбу, яка тривала кілька тижнів. Проголошена у Харкові Українська Соціалістична Радянська Республіка оголосила війну Центральній Раді та розпочала поширення своєї влади територією Лівобережної України так званими "арміями". Оскільки кожне з угруповань, яке так іменувалося, не мало в собі більше десяти тисяч бійців, то арміями в повному сенсі їх назвати важко. Проте, у Центральної Ради, яка теж катастрофічно втрачала довіру людей, військ було ще менше. Таким чином, долю величезної Української Республіки вирішувало всього кільканадцять тисяч солдатів.
Київський завод "Арсенал", на якому працювало багато кваліфікованих та освічених робітників, був стійким оплотом більшовиків. Прагнучи допомогти червоним частинам, що вели наступ із Харкова, 28 січня 1918 р. робітники повстали. Було створено революційний комітет, до якого входили Ян Гамарник, Андрій Іванов, Олександр Горовіц та інші.
Це повстання відтягнуло сили Центральної Ради від боротьби з наступаючими червоними частинами. Але вже 4 лютого, після кровопролитного штурму підприємства, повстання було придушене. Проте вже наступного дня наступаючі червоні частини, серед керівництва яких був син відомого українського письменника Михайла Коцюбинського Юрій, увійшли до міста.
Таким чином, завдячуючи виступу більшовиків на "Арсеналі", нова влада, ідеологія якої була зрозумілою та прийнятою більшістю трудового населення України, встановилась у республіці. І це повстання увійшло до низки яскравих подій української революції, як одна з героїчних сторінок свідомої боротьби робітників за свої ідеали побудови справедливого суспільства.
Сьогодні такі сторінки минулого багато хто намагається спотворити чи викреслити з вітчизняної історії, оскільки вони яскраво демонструють, як треба діяти із владою, яка не бажає полегшувати життя своїм громадянам.
Аліна КРАСНІКОВА
Архив за 19.01.2004 – 29.01.2004
Версія для друку
