Архів: 19.02.2004 – 05.03.2004
ЛИСТИ ЧИТАЧІВ (26.08.2010)
Добридень, шановні наші читачі!
Перш за все, дякуємо всім, хто написав нам листи за період з моменту виходу попереднього випуску рубрики. Авансом дякуємо і тим, хто нам ще напише, так би мовити, надихаючи цим самим на творчі роздуми у вигляді листів. Адже погодьтеся, що наші дискусії з тих чи інших питань і проблем вже є часткою їхнього розв'язання. Не дарма ж кажуть, що в спорі народжується істина і так далі. А ось якщо ми будемо одне одному ще і підказувати, як вирішити ту або іншу задачу - то, як мінімум, ми на півдорозі до її розв'язання. Для цього рубрика і існує.
Тому пишіть нам, діліться своїм досвідом, підказуйте, згадуйте - упевнені, всім це буде цікаво і корисно!
З повагою, ведучий рубрики Віктор БАРАНОВ
"Порятунком нашого села є розвиток на селі дрібної переробної промисловості"
Добрий день!
Я за допомогою вашої газети хочу звернутися до Василя Петровича Цушка.
"Шановний Василь Петрович!
Пишу Вам - людині, що знає зсередини життя селян, потреби села. Ви погодитеся зі мною, що селяни із споконвіку піддавалися постійному грабежу, у тому числі і при радвладі. Держава грабувала селян своїми закупівельними цінами, умовами прийому і так далі.
А зараз з'явився ще один паразит на тілі не лише селян, але і всього трудового народу - перекупник-бізнесмен.
Щось потрібно зробити, щоб врятувати село, а значить і державу!
Згоден з Вами - не потрібно йти проти всього бізнесу з шашкою наголо, а ось допомогти перекупникам самостійно "піти" уряд може. Яким чином? Зосередити в руках селян всю, або майже всю, переробляючу с/г продукцію промисловість.
Згадую, як відразу ж після закінчення ВВВ в партії проводилася дискусія про шляхи подальшого розвитку села. Багато комуністів, у тому числі і я, висловлювалися за повернення селянам боргів, за індустріалізацію країни шляхом будівництва агрогородів. Необхідно було зробити селянина хазяїном результатів своєї праці.
На привеликий жаль керівництво країни не прислухалося до нашої думки і продовжувало грабувати селян і розоряти село.
Так само на пам'яті той факт, як на зорі незалежності України президент США Дж. Буш старший, відвідавши Україну, заявив, що порятунком нашого села є розвиток на селі дрібної переробної промисловості. І знову керівництво країни не прислухалося до доброї поради. А "пустоголовий" Л. Кучма розорив крупне с/г виробництво і кооперацію на селі.
Так селяни потрапили в рабство до бізнесу. Яскравим прикладом тому є молочний бунт в Хмельницькій області 10.06.2010 р. Висновок: щоб цей бізнес-паразит згинув, необхідно розвивати на селі промисловість і розвивати кооперацію: спочатку збутову, а потім і виробничу. Не знаю, як вдалося бразильським соціалістам добитися великих успіхів в розвитку с/г виробництва. Але я рекомендую Вам звернутися до геніального Ленінського Кооперативного плану. Задача не з легких, але вона по плечу Вам.
Ви повинні увійти до історії України як Ден Сяо Пін - великий реформатор Китаю.
Шановний Василь Петрович!
Зі своєї практики на посаді голови колгоспу знаю, як за лічені роки можна перетворити найвідсталіше господарство у високорентабельне.
В 1955 році я прийняв колгосп с. Климентієвки Барановського району Житомирської області, який був винен державі 936 тис. рублів. На трудодні колгоспникам нараховували за 1954 рік по 10 копійок... Село велике і багатолюдне, а в колгоспі працювало 13 чоловік.
Вже в 1958 році колгосп лише від льонопродукції мав прибуток 4 мільйона 600 тисяч рублів, також від тваринництва 1 мільйон 200 тисяч рублів. По надою молока колгосп займав одне з перших місць в області. Всі жителі села повернулися в колгосп. В гарячу пору збору і переробки в колгоспі трудилися всі - і старий, і молодий; наше льоноволокно йшло на експорт до Англії. Діти - дошкільнята, самі заробляли собі на підручники і приладдя, т. я. колгосп платив по 15 рублів за трудодень і 2 кг пшениці.
Я також планував в селі відкрити майстерню по пошиттю дублянок і цех по консервації овочів і фруктів.
Моя розповідь про справи була б не повною, якби я не сказав про те, що в тому ж 1958 до нас приєднали колгосп с. Вірля, і що в обох селах були запущені в експлуатацію дизельні електростанції і проведено радіо. Але в 1960 році в Житомирі був побудований льонокомбінат, і тоді колгоспи повинні були здавати льнотресту за безцінь. Селян - колгоспників, в черговий раз пограбувала держава.
На знак протесту я змушений був подати заяву про звільнення в кінці 1960 року. Своє ставлення до власності на землю я висловлюю словами англійського священика Джо Бола: "Так будь проклятий той, хто першим обгородив клаптик землі і сказав: Це моє!"
Щиро бажаю Вам успіхів!
Клим Іванович Аврамов,
інвалід ВВВ 1-ї групи,
почесний громадянин
м. Артемівська
Донецької області"
ОДНИМ РЯДКОМ
"Ми можемо лаяти нинішній уряд. Але при цьому повинні пам'ятати, що при Юльці було. Пам'ять у нас коротка: як нову владу обрали - так і давай з неї питати з першого дня. Правильно сказав Азаров: "А що залишив у бюджеті колишній уряд?" Дірку від бублика. Самі здогадуєтеся, від якого бублика.
Валентина Іванівна ІЩЕНКО
(Харківська обл.)"
"У нас в місті багато дітей війни по ухвалі суду отримали виплати: хто 3 500 отримав, а є і сім тисяч отримали. Суд ухвалив і мені виплатити 2 666 гривень, але в пенсійному фонді відмовляються виплачувати. У мене питання: у нас вибірково, по блату чи від настрою виплачують деякі?
Енгеліна Вячеславівна ЧИПУРІНА,
пер. Ватутіна, 36, шахта 5/6 м. Дімітров
Донецької обл."
Сенокос
Александр Тимаков
Под вечер ловко смётана копна,
А мы под ней, застигнутые мглою.
И льется звездный свет из полотна,
Пронизанного Божьею иглою.
Постель из разнотравья так легка,
Вся запахом наполнена прохлада.
Краюха хлеба, крынка молока,
Мы молоды! Ну что для жизни надо!
Желания так робки и тихи,
Чуть слышен шорох ситцевого платья.
И чувства превращаются в стихи,
И руки заплетаются в объятья...
И поцелуй, желанья воплотив,
Порасплетает шелковые косы...
..........................................
Навек в душе остался тот мотив,
Как мы взрослели в пору сенокоса.
"Я повністю переконався в тому, що видавництво витончено обдурювало своїх клієнтів"
Добрий день,
шановна редакція!
Ви кілька разів друкували листи людей, яких різні ловкачі вдало обдурили, вивудивши з їхніх кишень останні копійки. Ось я вирішив вам написати із цього приводу також.
В стольному граді Києві є видавництва, які не можуть реалізувати свою продукцію через магазини торгової мережі, а тому придумали хитромудрий шлях реалізації товарів - організація розіграшів з метою отримання призів. Передплатники літератури, що клюнули на приманку, замовляють по пропонованому видавництвом каталогу книги і іншу продукцію.
Приманка досить принадлива: перший приз - 500 тис. грн, другий - 200 тис. грн, або автомобіль, розігрувалися кругосвітні подорожі по 30-40 тис. грн. За термінову відповідь із замовленням по каталогу пропонувався золотий годинник тощо.
Чергові розіграші проводяться щорічно з підведенням підсумків у третій декаді останнього місяця року, тобто в грудні. Термін замовлення і оплати передплатникам встановлюється в 7 днів з моменту отримання пропозицій видавництва по каталогу. В даному випадку мова йде про видавництво, фірму з іноземною назвою, яка приховує свою адресу і спілкується з передплатниками через поштову скриньку: 777, Київ, 01922.
Це видавництво закидає передплатників різними рекламними матеріалами, сертифікатами, талонами суперпризів, різними листами і обіцянками, які виявилися фікцією, розрахованою на психологічну дію на громадян, які продовжують передплачувати літературу в надії отримати гідний приз. Привертає зовнішній вигляд літератури: барвисті обкладинки, яскраві кольори, оформлення, хоча ціна за один екземпляр досить висока - 180-200 грн.
На жаль, і я, отримавши ще в 2005 році запрошення взяти участь у передплатній кампанії на запропоновану літературу, став активним учасником розіграшів, покладаючись на успіх. За цей період мені було присвоєно масу титулів: фіналіст, кращий передплатник, золотий передплатник, почесний передплатник і т. д. Я висилав замовлення, робив оплату, сподіваючись на виграш. Багато моїх знайомих також було обдурено шахраями. За минулі п'ять років я повністю переконався в тому, що видавництво витончено обдурювало своїх клієнтів, вміло розставивши сіті, в які потрапляли всі довірливі люди. Хочеться вірити, що відповідні служби викриють і покарають шахраїв.
Валентин Бірюков,
член СПУ з 1991 року,
інвалід ВВВ 1-ї групи
НА ВАШЕ ПРОХАННЯ
Шановна редакціє!
Звертається до вас Головкін Григорій Антонович з Києва. Мені 75 років, але я з великою радістю і гордістю згадую комсомольську юність. Років 50 тому, коли будувалася залізниця на Далекий Схід, по радіо і телебаченню звучала дуже хороша пісня. На жаль, я не пам'ятаю ні авторів, ні самої пісні, а лише останній куплет:
"Я это сделать должен,
В этом судьба моя.
Если не я, то кто же?
Кто же, если не я?"
Я вас дуже прошу знайти і опублікувати цю пісню у нашій газеті. Не тільки я, а й ті, хто її згадають - будуть вам дуже вдячні за неї.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Шановний
Григорій Антонович!
Ваше прохання, як і прохання багатьох читачів - для нас закон. Ми його виконуємо і впевнені, що для багатьох, хто в ті часи працював на таких масивних і монолітних будівництвах, ця пісня була свого роду девізом чи символом, яка кликала на добрі справи, добрі звершення. А тепер це буде згадкою про добрі часи.
Я это сделать должен
Музыка: Игорь Шамо
Слова: Роберт Рождественский
Припев (декламация):
Я это сделать должен,
В этом судьба моя.
Если не я, то кто же?
Кто же, если не я?
Ветер горячий бьет по лицу,
Пули свистят, и, однако,
Кто-то встает, и навстречу свинцу
Первым шагает в атаку!
Припев(2р.):
Я это сделать должен, (должен!)
В этом судьба моя.
Если не я, то кто же? (кто же?)
Кто же, если не я?
Я не устану, не уступлю,
Не испугаюсь, не струшу.
Все я сумею, смогу и стерплю,
Клятвы своей не нарушу!
Припев(2р.):
Светят и дразнят звезды вдали,
Ждут океаны героев -
Самые сложные тайны Земли
Я непременно открою!
Припев(2р.):
Станет планета вновь молодой,
Будет планета добрее.
Жажду морей утолю я водой,
Север далёкий согрею!
Припев
Если на землю хлынет беда,
Злая от крови и гари,
Родину я не отдам никогда,
Буду сражаться с врагами!
Припев
Архив за 19.02.2004 – 05.03.2004
Версія для друку
