"Будьмо щедрими на доброту!". Таке промовисте гасло сповідують активісти волонтерського руху на Черкащині, під опікою яких перебуває понад 30 тисяч ветеранів (02.09.2010)
У 1997 році Державною програмою "Здоров'я літніх людей" в Україні було започатковано волонтерський рух. За реалізацію програми взялася Організація ветеранів України. На Черкащині цю нелегку ділянку роботи очолила Таміла Безсмертна, член Черкаської обласної Ради ветеранів, яка постійно і тісно співпрацює з обласним комітетом Соціалістичної партії України. Нашим кореспондентам вдалося поспілкуватися з невтомною очільницею волонтерського руху в Черкаській області, розмах якого сьогодні просто вражає.
Важке дитинство
Таміла Олександрівна народилася на хуторі Володимирівка Чернігівської області (сьогодні це Прилуцький район) 1 травня голодного 1932 року.
- Голод лютував не скрізь, - згадує вона. - Моя мати шила і міняла те шиття на хліб у сусідньому селі Терешківці, де у селян були лишки збіжжя. Я закінчила 10-річку Носівського цукрового заводу в Ніжинському районі, на навчання ходила за 10 км - дуже хотілося вчитися. Пережила війну. Бачила, як наші відступали, як гинули. У грудні 1941 р. німці зігнали полонених червоноармійців до приміщень гуртожитків радгоспу, які знаходилися якраз навпроти нашого будинку. Кожного дня ми з мамою і молодшою сестричкою з жахом спостерігали, як їх, напіводягнених, виганяли на холод, на повірку, а потім змарнілі змучені люди копали за сараями могили, в яких хоронили своїх товаришів, що померли від ран, голоду й холоду. У нас на квартирі мешкав офіцер-гітлерівець, за національністю він був поляком і казав так: "Нехай краще Гітлер і Сталін зійдуться - лобами поб'ються". Його денщик залишав нам недоїдки, а ми носили їх полоненим. На весну всіх червоноармійців вигнали на шлях; хворих і тих, які не могли йти, розстріляли, а інших кудись погнали, - розповідає жінка про жахіття війни.
Довелося їй побачити і відступ німців улітку 1944 року.
- То були вже не пихаті самовдоволені арійці, а обшарпані, побиті вояки - немов хулігани, добре налякані дільничним. Вони відступали безладними групами і тільки й стріляли голодними очима, де б хоч що-небудь роздобути поїсти.
Тоді у Таміли Олександрівни і виникло бажання вивчити німецьку мову, щоб їх розуміти. Та склалося інакше. Натомість вивчила французьку та англійську - 1951 року вступила до інституту іноземних мов у Києві. По закінченні ВНЗ переїхала з чоловіком до Черкас - він хворів, а Черкаси славилися як місто-курорт із благодатним кліматом, до того ж тут мешкали родичі Таміли Олександрівни.
Деякий час молодому спеціалістові не вдавалося знайти роботу за фахом. Якось дізналася, що є вільна вакансія у приймальній голови Черкаського обласного виконавчого комітету, та коли прийшла влаштовуватись на роботу, їй відмовили: "Як же на таку посаду брати людину з вищою освітою?!" Дівчина від досади навіть заплакала... Втім її прийняли на посаду інструктора облвиконкому - виявилося, що з восьми фронтовиків, які працювали в інструкторському відділі, не було жодного спеціаліста з вищою освітою. Потім Таміла Олександрівна обіймала посади члена Президії, голови обкому працівників державних установ, обиралася депутатом, секретарем Соснівської районної ради народних депутатів, депутатом Черкаської міської ради, секретарем Черкаського міськвиконкому, була заступником завідувача оргінструкторського відділу Черкаського облвиконкому.
У своїй трудовій біографії пройшла мовби коло - трудову кар'єру розпочинала у Черкаському облвиконкомі і тут же її провели на заслужений відпочинок.
Допомагаючи людям
Вже перебуваючи на пенсії, Таміла Безсмертна багато років віддала ветеранській роботі - працювала секретарем Черкаської обласної Ради ветеранів, заступником, першим заступником голови Черкаської обласної ветеранської організації. Ось уже 13 років все її життя присвячене розбудові волонтерського руху Шевченкового краю. Цю роботу вона починала з головою Золотоніської міської організації ветеранів Варварою Цибенко. Варвара Іванівна довгий час очолювала волонтерський центр Черкаської обласної Ради ветеранів. У цій кропіткій роботі Тамілі Олександрівні стали в нагоді її неабиякі організаторські здібності та величезний досвід роботи в органах радянської влади.
Сьогодні на Черкащині на базі ветеранських організацій діють 1234 волонтерських центрів, комісій, груп, об'єднань. Вони об'єднують понад тисячі волонтерів-організаторів і більш ніж 22 тис. волонтерів, які опікуються майже 30 тис. літніх людей, надаючи безкорисливу допомогу хворим і немічним. Розмах цієї роботи вражає: від придбання та доставки різних товарів, медикаментів до прання білизни, обробки присадибних ділянок та багатьох інших соціальних послуг.
За безпосередньої участі Таміли Олександрівни вже стало щорічною традицією Черкаською обласною ветеранською організацією та обласною організацією Червоного Хреста підбивати підсумки оглядів-конкурсів волонтерської роботи за номінаціями "Кращий організатор волонтерського руху", "Кращий волонтерський центр", "Кращий волонтер року" тощо. За роки розвитку волонтерського руху на Черкащині почесними грамотами всеукраїнського, обласного і місцевого значення нагороджено 830 волонтерів і 320 волонтерських структур. Зокрема, за волонтерську діяльність Тамілу Олександрівну було відзначено грамотами Кабінету міністрів, Верховної ради, Міністерства соціальної політики України.
В нелегкій, але такій потрібній людям роботі Тамілі Олександрівні допомагає її чоловік Григорій Дубовський. Він як ніхто інший розуміє свою другу половину - сам ось уже добрі два десятки років бере активну участь у ветеранському русі, а в 2004 році його було обрано головою щойно створеної Ради старійшин більш ніж 400-тисячної ветеранської організації Черкащини. Він надав Тамілі Олександрівні неоціненну допомогу в розбудові волонтерських структур в Черкасах, разом подружжя бере участь у всіх заходах, що організовуються волонтерами обласного центру. Таміла Олександрівна і Григорій Степанович щасливі, що знайшли своє покликання - допомагати людям.
- Я хочу тепло подякувати моїм колегам-помічникам, які невпинно дбають про розвиток волонтерського руху на Черкащині і є по суті його "двигунами", - говорить Таміла Олександрівна. - Активісти волонтерського руху, окрім допомоги тим людям, які її потребують, також дбають про виховання молодого покоління. В області існує напрямок роботи "Пенсіонер - дітям, молоді", в рамках якої працюють понад три тисячі ветеранів війни та праці. Вони підтримують тісні зв'язки з навчальними закладами, сприяють створенню музеїв і музейних кімнат, гуртків, допомагають у проведенні уроків мужності. І ця робота також приносить свої плоди. Молодь активно долучається до волонтерського руху. Так, почесне звання "Найкраща дитина-волонтер" було присвоєно В. Власюку, 1998 року народження, учню Жашківської ЗОШ 3. З 2005 року хлопець опікується вісьмома пенсіонерами своєї вулиці. А звання "Кращий волонтер 2008 року" виборов 5-класник Я. Гончар, - з гордістю повідомляє Таміла Безсмертна.
Геннадій СНОЗ
м. Черкаси
Останні новини
Версія для друку
