Демократія для "своїх", або чесні вибори для багатих. А хтось питав українців, чи задоволені вони своєю роботою? Чи що треба зробити, щоб покращити їхні умови праці? (01.02.2012)
Сьогодні багаті і сильні в Україні знову готові викинути мільйони на переобрання себе в парламент. Це не може бути ціллю демократії. Українців привчили, що картинкою демократії є вибори. Коли люди йдуть голосувати на дільницю чи галасувати на мітинг, то це і є ознакою демократії. Якщо є така картинка на екрані, то і демократія в країні є. Але чи так це насправді? Про це - у статті Георгія ПОЧЕПЦОВА, "УП". Подаємо скорочено.
Пострадянський простір поки що не винайшов ані своєї демократії, ані здатності використати західний варіант.
Наприклад Росія все шукала, якими словами визначити власну демократію: то вона була "суверенною", то "керованою". Потім - "тандемною". Це коли двоє людей міняються своїми місцями, за волевиявленням всіх громадян. Однак грудневі мітинги поставили крапку під таким російським підходом.
Демократію і сьогодні не можуть остаточно сконструювати. Наприклад, робилися експерименти (у скандинавських країнах і у Великій Британії) по створенню так званою індустріальної демократії. Робітникам дозволялося віднаходити більш комфортні для себе умови праці, наприклад, змінювати час початку та закінчення роботи, аби тільки не зменшувалася продуктивність праці. У результаті вони ставали більш задоволеними своєю роботою.
А хтось питав українців, чи задоволені вони своєю роботою? Чи що треба зробити, щоб покращити їхні умови праці?
Великобританія сьогодні намагається поставити акцент на збільшенні щастя на душу населення створенням різних об'єднань і асоціацій громадян знизу, вважаючи, що і капіталізм, і комунізм атомізували людину, аби нею легко керувати. Це теж намагання по-іншому побудувати країну, оскільки економіка визначає щастя тільки на початку економічного зростання.
Демократія в світі задається в інформаційному, економічному і політичному просторі, коли там існують незалежні від держави гравці. І справа не в тому, що держава є поганою, просто вона полюбляє бути монополістом, якщо їй дають таку можливість. Як наслідок, вона буде викривлювати ці три простори під себе.
Ми будуємо демократію, де закладається, хоч теоретично, незалежність в політичному полі, частково - в інформаційному. І зовсім не маємо рівності в економічному полі. Хоча люди вимагають навпаки - рівних прав, а точніше результатів, в економічному полі. Тобто в українців є демократія політична, частково - інформаційна і немає економічної.
Соціальні держави є можливими навіть в ринкових умовах. Наприклад, уряд Японії контролює ціни на декілька тисяч товарів. А українцям увесь час кажуть, що за ринкових умов це неможливо.
Багато досліджень проведено стосовно проблем бідності. Виявилося, суттєву роль при цьому грає передача бідності наступним поколінням. Українці програмують бідність власного народу, коли не допомагають йому вирватися з цих обіймів. Мала кількість дітей з бідних сімей може отримати вищу освіту, тому вони будуть менш освіченими, мати меншу заробітну платню, частіше опинятимуться за ґратами. Тобто створенню криміналу і бідності українці активно допомагають.
Україні потрібна демократія не для сильних, а для слабких.
Україна може жити і як небагата країна, але в цьому випадку вона все рівно повинна бути чесною. І бідна країна не може бути третьою в Європі за кількістю люксових автомобілів, як це є сьогодні з Україною, яка стоїть в цьому списку попереду, лише після Німеччини і Росії.
Нечесність економічна породжує нечесність політичну і інформаційну. Бо треба виправдовувати цю ситуацію. І прем'єру не треба весь час дивуватися, що його здобутки у сфері забезпечення гречкою і капустою є недооціненими. Відкритість влади змушує її до більш чесної поведінки. Демократія (у цьому разі в інформаційному просторі) стримує владу і є запобіжником проти зловживань.
Громадянське суспільство виконує функції червоних прапорців, за які владі не слід переступати. Влада звикла бути головним суддею у всьому. Але демократія якраз і полягає у тому, що не влада є головним суддею, що при оцінці того, як добре народ живе, важить думка не прем'єра, а народу.
Демократія - це така конструкція, яку важко побудувати, бо вона стримує деякі природні рухи. Але побудувавши, її вже легше утримувати, бо люди стають іншими. Демократія змінює нас, а не тільки державу у кращий бік.
Останні новини
Версія для друку
