Суспільство

Версія для друку

До 300-річчя Полтавської битви  (25.06.2009)

Феномен зради - погляд під кутом "не повторити"

Напередодні 300-річчя Полтавської битви "Товариш" розставляє акценти

Колись іще Талейран сказав, що кожна країна має правителів, на яких заслуговує. Якщо дещо перефразувати цей крилатий вислів, можна стверджувати, що кожна країна отримує також і тих героїв, на яких вона заслуговує. Саме про них - про героїв та антигероїв - мова в сьогоднішньому номері "Товариша", в якому ми пропонуємо читачам вибірку з поеми Володимира Черепкова "Зрада". Пропонуємо невипадково - адже сьогодні, напередодні 300-річчя від дня Полтавської битви, є привід і нагальна потреба замислитися над тим, яких же героїв нам наполегливо пропонують нині ставити на п'єдестали.

На тлі процесів, що відбуваються зараз в Україні (відбуваються, до речі, не самі собою, а скеровуються меншістю, і з мовчазної згоди більшості), поетичне слово набуває особливої ваги. Тим паче, коли воно, як славнозвісний ліхтар Діогена, засвічений серед білого дня, покликане нагадати нам, що значить бачити справжнє, людяне, коли навколо виводить вихиляси під чиюсь дудку маріонетковий світ. У такій ситуації поезія виступає в одній із найважливіших своїх ролей - лакмусового папірця, який безпомилково визначить фальшиве і вкаже на нього тому, хто готовий бачити.

На жаль, далеко не всі з пропонованої нам сьогодні "згори" когорти різношерстих героїв спроможні витримати тест на справжність. У своїй поемі "Зрада" Володимир Черепков виводить у коло світла від поетичного Діогенового ліхтаря опального гетьмана Мазепу. Поет пропонує вдивитися уважніше в обличчя гетьмана. Що там - звитяга? Готовність боротися за свій народ? Мужність? Чи, може, дещо інше? Чи не бігають очі у горе-вояка, який у критичний момент без вагань переметнувся від своїх до чужих у пошуках нового господаря, що погодився б задовольнити небезкорисливі Мазепині інтереси? Утім, відповідь на це питання ви знайдете в рядках поеми "Зрада". Автор якої, спираючись на багатющий історичний матеріал, сумлінно прагнув відтворити справжню картину того, що трапилося сотні літ тому - зокрема й на полі битви, під небом Полтавщини.

Вдивившись услід за поетом в обличчя історичного Мазепи, ви не знайдете там і тіні того героїзму, про який нам зараз пропонують трубити на всі боки. Замисліться: чим же заслужили ми такого, даруйте на слові, "героя"...

Редакція "Товариша"


"Зрада".

Володимир Черепков


Схаменімось,
братове по вірі прадавній!
То не важить,
чиїх ми племен і родів:
Сатана замахнувся
на світ православний,
На чертоги і храми
отців і дідів.

Б. Олійник. "Гей, слов'яни!"

Пролог

Не теє щось у нашім світі:

Притомлені каменярі,

Затьмарені вогні досвітні,

І правда - як піскар в норі.

Як прагнуть нинішні вельможі,

Щоб пам'ять час заскородив!

Це ж треба:

лик Сковороди

Не - на ікони, а на - гроші...

Ніч налетіла, наче галич,

І наче каркання:

Бі-да!

Все спить,

А крізь імлисту далеч

З ножами Гонта1 погляда...

А ми співаєм солов'ями,

Хоч душі - у полоні зла.

Мораль до кризової ями

Вужем ледь-ледь не доповзла.

До краю вже недалеченько -

Й не вичерпати зла цебром.

Як не згадати Винниченка,

Його крилатих слів про бром.2

Коли неправда душу стисла

І Слову місця не було,

Хотілось (і моя!), щоб пісня3

Ставала в герці на крило.

В часи молитви і творіння

І мертвим, і живим - уклін.

Не забувай свого коріння,

А головне: вставай з колін!

Вставай, не скимли про умови:

Свобода - мрія поколінь.

Не забувай своєї мови,

А головне: вставай з колін!

Не бійся, що не знаєш броду,

Що поміж нами вбито клин.

Не забувай свого народу,

А головне: вставай з колін!

І будь, мій брате, насторожі:

Сама біда у дім не йде.

Свободу, куплену за гроші,

Ніхто не бачив і ніде.

Вставай!

Дивися: в дооколі

Іде за щастя боротьба -

І Україна вже ніколи

Не буде матір'ю раба!

...Що буде з нами,

Що - зі мною,

Коли будь-хто добро товче?

Розкається Господь -

і Ною

Смолити прийдеться ковчег?..

Опісля атомної зливи

Скінчиться все...

Скінчиться все!

І голуб віточку оливи

Не принесе...

Не принесе!

Веселка -

як у вічність сходи

Із повсякденного буття.

Все йде й минає...

Сонце сходить

Заради світлого життя

Із сотворіння і донині...

Чи зрозуміє голова,

Що

переможців

не бува

У братовбивчій різанині?!


Напівправда - це брехня

Усім (не тільки дурням) радять

Порадники "із-за бугра" -

Й технологічне шоу "Зрада"

Народ сприймає на ура!

І пустомелю хвалить всує,

Як і невинного скубе,

І галасує, й голосує,

І радо зраджує себе.

А потім - тихо, як у склепі.

Від обіцянок - хоч би грам.

Голодомор,

УПА,4

Мазепа5 -

Все, що лишилось від програм.

Час до грошей і збуджень ласий:

У нас -

давай УПА права,

У росіян спливає Власов6

І горезвісна РВА.

Рахує гроші режисура

В очікуванні нагород...

Хто ж зрадник?

Правий був Сосюра,

Що "помиляється й народ".

Коли скупили пам'ять й розум,

Не Право -

долар бал справля,

Бо зна пройдисвіт:

без Мороза7

На продаж піде і земля,

І Україна влізе в НАТО

Із головою без царя.

Якщо народ - безликий натовп,

Корона буде в крамаря.

...Наразі вже мовчать про зраду,

Та нишком схлипує душа,

Немов читає "Чорну раду"

Пантелеймона Куліша

Й не може серцю дати ради...

Коли в душі не порохня,

Збагнеш:

немає напівправди,

Бо напівправда - це брехня.

Руками вертять

(мов, не крали)

Нам помаранчеві вожді,

Хоч і співають ще хорали

Їм ті, що скніють у нужді.

Та правду, як в кишені шило,

Не приховаєш.

На екран

У Грузії з Саакашвілі8

Вилазить натівський тиран.

О, Руставелі!

Де твій розум?

Звідкі ль з'явилася біда? -

Там, де ще вчора пахли рози,

"Черемха"9 очі виїда!

До ладу свара неспроможна.

На виборах - як на війні...

Зло зрозуміти, мабуть, можна,

А виправдовувати - ні!

Нам воля випала неждано...

Народе,

де твої скарби?

І тінь Хмельницького Богдана10

Лякає зверхників доби.

Голос зверху.

Трон захищаєм, як собаки.11

Здається,

й розуму сповна,

А людям не забили баки -

Народ голодний, а співа.

...Ой спасибі ж тобі, Хмелю,

Й превелика шана,

Що врятував Україну

Від польського пана.

Ой спасибі, батьку Хмелю,

За твою пораду...

Що з'єднав ти нас з Москвою,

З рідними братами!

Ой Богдане, батьку Хмелю,

Славний наш гетьмане!

Україна й Московщина -

Православна віра,

Один батько, одна мати

Всіх нас породила!..12

Підспівую душею радо.

Не зруйнувати б мир дотла.

В серцях,

де не царює Правда,

Нема ні світла, ні тепла.

 
ДОВІЧНА СЛАВА

Ліричний відступ

до гетьмана Івана Мазепи

Коли булавінське повстання

Збурунило мій рідний край,

Ти, самостійник,

увостаннє

З царем приборкав бунт.

Курай

Розносив горе -

й Дике Поле

Зна, хто Бахмут13 спалив дотла.

(Котилось перекотиполе -

Народ ліз в нори.

До тепла.)

І знає, як братам по крові14

На поміч з Дону йшли устріч

Й що ти писав царю Петрові

Тоді про нелюбиму Січ.

А нині у гранітній славі,

Згорнувши всі думки в сувій,

Стоїть в Артемівську Булавін15 -

Як повноправний житель.

Свій!

І що йому,

герою степу,

Слова державного цабе?!

А може, нам його,

Мазепо,

Звалить й поставити тебе?

Перейменуймо школу й місто,

І площу, й шлях -

усе підряд.

І наречемо урочисто

Мазепинським торговий ряд.

Німуєш?

Правди ніде діти.

Указ?16

Так він - і гріх, і сміх...

Затям:

Ми - не манкуртів діти,

І Степ не видає своїх.

Не віддає!

"Слуга", "подножок".17

Чий?

Чи царя, чи короля?

Я зрозумів і без ворожок,

Чом ти відправив Палія18

В Москву,

де є і трон, і плаха...

Царюй!

Ні пуху ні пера!

Та знай:

крилом не кожна птаха

Сягне середини Дніпра.

Ти сам для себе став кумиром.

Тобі (будь-чий!) навіщо прах?

Ти усвідомив:

правлять миром

(Одвічно!) золото і страх.

Тобі не все відомо, звісно,

А в пам'яті людській сплива

Нечувана тобою пісня,19

Яку сліпий кобзар співа:

Під городом під Солодоном

Мазепа гуляє,

Палія Семена на охоту визиває.

Став Семен Палій на охоту

прибувати,

Став його проклятий Мазепа

медом,

вином частувати,

А не знав же Палій Семен,

як слави зажити,

Велів вистрілити

з ломової пушки двічі.

Сунулась превражая орда осою у вічі,

Крикнув, покрикнув превражий

Мазепа на свої яничари:

Візьміть, візьміть Палія Семена

да залийте в кайдани.

Взяли, взяли Палія Семена

да залили в темницю,

А сам побіг, проклятий Мазепа,

аж до царя на столицю.

Казав єси, милостивий царю,

що Семен Палій не змінщик,

А Семен Палій хотів шведа піднять

да Москву в пень вирубать.

А крикнув-покрикнув

Семен Палій, сидячи в темниці:

Брешеш ти, проклятий Мазепа,

Хоть ти в царя на столиці.

Не чути вражого Мазепи,

з столиці не чути,

Тільки чути Палія Семена,

(що) сидить у темниці.

Пропала Мазепина слава,

навіки пропала,

А Палієві Царство Небесне

і довічная слава.

Мовчиш?

Ми в розумовім стані,

Хоч влада - як рухлива ртуть...

Стяг український

шведським стане -

Якщо його перевернуть,

А люд наш - від сумління вільним...

Інавгурація. Презент -

І з гетьманським хрестом натільним20

До НАТО цілить Президент.

Хоча обранцю б, мабуть, варто

В народні вдуматись слова

Й згадати:

вказує в бік брата

Богдана-батька булава.

Не про Москву,

Не про клейноди

Хмельницький думав, а про нас,

Про те,

як житимуть народи

У добрий час,

В зловісний час,

Як зборють біди і образи,

Як вільними побачать світ...

Богданів клич "Навіки - разом!"

Для нас і нині - заповіт.


В МАГНІТНІМ ПОЛІ БУЛАВИ

Світ рухається по спіралі,

Та незалежно від чинів

Спіткнешся за поріг моралі,

Якщо ти зле в житті вчинив.

Й ліпить історію не треба.

Великі знають і малі:

Літають янголи у небі,

А люди ходять по землі.

Й приходить в душу

День прозріння

І в спокої не залиша.

Питає, де твоє коріння?

Хто ти?

З якого ти коша?

Є і в моралі вихиляси,

Та не минеш її засад,

А у гетьмана-ловеласа

Був не один едемський сад.

А й степ, де з голим без упину

Несеться кінь21 й не зна про те,

Що паж, прив'язаний до спини,

Аж до гетьмана доросте

І затлумить

блаженні лики...

Та, поки він у кунтуші,

У нього

(поки невеликий)

Є місце серцю і душі.

Коханки...

Їх було без ліку.

Він їх знаходив повсякчас...

Любов священна -

і шуліку

Не зачеплю в коханий час.

Душа заблудиться невдовзі.

Наш честолюбний женолюб

Розтрусить серце по дорозі,

Та в Білій Церкві візьме шлюб.

...Вдова,

але родинні узи

Торують стежку до Москви -

Й забуде донжуан про музи

В магнітнім полі булави...

Як повелось, всьому - свій овоч.

Не ликом шиті і самі!

Невдовзі гетьман Самойлович22

Мазепу впустить до сім'ї,

Віддасть йому синів в науку,

Й шмат влади - зі свого плеча.

Рука і тут помиє руку

Й відкриє шлях до пернача...23

Полковник - у Переяславлі!

І - генеральний осавул!

...А він у славі і неславі

Не забуває про Інгул,

Де царювала смерть в повітрі,

Зміїлись зрада і олжа,

Де був з татарами

на вістрі

(Не раз!) козацького ножа.

Про запорізьке полонення,24

Про Дорошенка,25

Про Сірка.26

І довго ще його імення

Нам шепотітиме ріка...

Природа змінить акварелі -

Заполовіють враз жита,

А принципи Макіавеллі27

Мазепа крізь усе життя

І пронесе,

І стане лисом,

В кар'єрі набере розгін.

Він буде (ангелом і бісом)

Кивати долі навздогін.

Кричати б треба!

А навіщо?

На Самойловича в Москві

Софія дивиться зловіще,28

У дяків - лиця воскові.

І навіть челядь верне носа

Та імідж гетьмана псує...

Дивлюсь на копію доносу:29

Чи є Мазепин підпис? Є!

...Все - по сценарію столиці:

Зашлють, як згодом Палія.

Холуй потрібен -

князь Голіцин30

Запропонує холуя.

Та не відразу.

Як в баладі...

Підступний погляд із-під брів.

А де і хто питання влади

Вирішував без хабарів?!

І буде Коломацька рада,

Яка збере Мазепу в путь...

До слави чи неслави?

Зрада

Не відпускає з рабських пут.

Гудуть...

А про народ - ні слова,

Хоч він

державу підпира.

І відлітають, як полова,

Хмельницьким скріплені права,31

І в коломаківській інтризі

(На жаль, зозулі не кують)

Сиділа,

як зайці на кризі,

Старшина, загнана у кут...

Та схвалено усе -

І можна

Ножі ховати до пори.

І вірнопідданий вельможа

Окине оком прапори.

І булаву Мазепа прийме,

І пройде поміж двох вогнів,

І попаде пестун в обійми

Підспівувачів й ворогів.

Все - як завжди!

В годину оргій

Благодіяння не лови -

Бенкет в розгулі,

а Георгій

Відпочива.

Без голови...32

Спить вихованець.

В час причастя

Народ неначе остовпів.

Як довго ще іти до щастя,

До геркулесових стовпів?

І де вона,

та доля славна?

Ми заспіваєм їй хвалу,

Хоч не одна ще Ярославна

Запричитає на валу.


ТРАГІЧНЕ КОХАННЯ

Мазепа полюбляв Амура,

І лук, і стріли для сердець.

Старечі сльози.

Шури-мури.

Плітки придворні.

Хай їм грець!

Не визнає кохання віку. 33

А гетьман заднього не пас!

Любов священна -

і шуліку

Не зачеплю в коханий час!

Є все в життєвій круговерті.

В степу,

Примружившись від барв,

Хто б не упав, аби завмерти

В обіймах і в цілунках трав?!

Але хрещениця...

Спокуса

Не довела би до біди...

Згадай, Мазепо, про Ісуса

І від спокуси відійди!

Але...

І лист до серця в'язне

І за вінком вінок плете.

"Цілую членики люб'язно,

Моє серденько золоте".34

Мазепа.

Мотрононько, дивись:

Вже дніє,

А у серцях - нестрим і шал.

О ластівко, моя надіє,

Ти все: і серце, і душа!

Коханая,

Як пахнуть губи!

У цілім світі ти - одна!

Мотрона.

Чи любиш, чи не любиш -

Любий,

Нас вже ніхто не роз'єдна.

Батьки - кати безжальні.

Сварка -

І день, і ніч.

І ніч, і день.

(Коханці,

Що богиня Арка35

Нам скаже й що кому спряде?

І що нам принесе сорока?)

Дивлюсь на небо голубе...

Як хочеться

(хоч у півока!)

Щоденно бачити тебе.

Як б'ється серце у цейтноті:

Зоря кохання догоря.

Кого і хто позбавив цноти -

Дійшло в доносах до царя...

Дивлюсь на люблячі парсуни

І на зворушливі листи:

Гетьман,

слухняний раб красуні,

Як пише, хоч сльозу пусти!

Про тайну їм одним відому:

"Згадай мої слова... але

За те, що відіслав додому,

Не май на мене щось зазле".

"Рожевий квіте мій, насилу

Я втримавсь - не віддав ключі,

Бо родичі б розголосили,

Що гвалтом взяв тебе вночі...

Та й ти б не втрималась...

А церква

(Твоїм батькам прокльони шлю)

Відмовила б, що справа кревна,

І заперечила б нам шлюб,

Й що б ми робили у халепі?"

Мабуть, Всевишній не простив,

А як хотілося Мазепі

Перев'язати старостів!

...Все сниться степ -

Трава прим'ята.

Проснеться - зліва щось болить.

І сумно квилять пташенята,

Й літа згорають, як болід.

І знов - листи.

Все - соло й соло.

І зблизька сльози,

Й звіддаля:

"Не забувай, що ти і слово,

І білу рученьку дала".

Згадав про ніжки,

Про присягу,

І про коралові уста.

Бог, мабуть, творчу дав наснагу -

І гетьман наш

поетом став!

А далі - як і має бути:

Рости Мотроні і рости.

Згадав коханий про майбутнє:

"Іди від клятих в монастир".

...Дивлюсь увись: уповні місяць,

А зорі - наче язики.

І серце не знаходить місця,

Бо чує: "Я залишусь з ким?"

Хто я?

Кого ще біс попутав?

Лиш вітер очерет гойда...

Чи буде сповнена покута?

Хто наші долі розгада

І згадки наші первородні

Про ангелів і сатану?

Про Мотрю кажуть у народі,

Що утопилася в ставу

І що постриглася в черниці...36

В руках Мазепи - булава!

А за чиї діяння ниці

Прокльони Мотря відбива?

Попалася, як плітка37 в ятір.

Що їй тепер небесна вись?

Спасибі,

Мотронько,

що матір

Із пекла вивезла кудись.38

А що тепер, Мотроно, сниться?

Палац?

Обручик?

Булава?

Журавлик в небі?

Чи синиця?

Чи Кочубея39 голова,

Що котиться до тебе з плахи

Й шепоче: "Доню, захисти!

Катують не татари й ляхи -

Брати і сестри во Хресті".

Мовчиш?

Усе тепер позаду.

Та все ж скажи -

Душа болить.

Кого судити нам за зраду,

І хто провинці лихоліть?

ФАТАЛЬНА ЗУСТРІЧ

Прискіпливе цареве око.

І все частіше - очі злі.

І з кожним словом,

З кожним кроком

У серці - як в тугім вузлі.

Немає й року без доносів.

Немає без докорів днів.

Мабуть, й російсько-шведська осінь -

Провісник лютих холодів?

Усім набриднули розмови:

Й тим, хто не раз трубив у ріг,

Й тим, що зріднилися у змові,

Де кожен взяв на душу гріх.

Чекати Меншикова40 сидьма -

Що шию мити для петлі.

Життю загроза - наче відьма,

Яка носилась на мітлі

І закрутилась в колотнечі...

Страх і сміливця загнузда.

Мовчить,

але не проти втечі

Душа з гетьманського гнізда.

Анахтемська...

Їй не до жарту:

Життя у сутінь відплива.

Ураз поставлено на карту

Скарби,

Прибутки,

Булава,

Земля -

простори неозорі...

Від православного коша

Куди подітись?

Навіть зорі

Дають мовчанням відкоша.

...Є Гетьманщина,

Атрибути,

Січ - норовиста, як лоша!

Та вічне -

бути чи не бути? -

Кого з великих залиша?!

Мазепа був для Двору свійським:

Все обціловував поріг...

Як розійтись з царем російським?

Де роздобути оберіг?

Коли?

Куди

схилитись?

Ніде!

Були під польським тягарем...

А може...

повернуть на південь

Й продати душі у гарем?

Чи згодитися на руїни

Й писклявити, як немовля? -

Й залишиться від України

Братами спалена земля.41

Карл ХII.42

- Мазепа?..

Гетьман?

Як не в пору

Сюди приїхав.

Варіят!43

Батурин44 кинув...

Там же порох!

Фураж,

Гармати,

Провіант.

Зустрілись би в його оплоті...

Чи захисту нема ніде?

Прийняти просить...

Гетьман?

Потім!

Зустрілися на третій день.

...Померкла лицарська відвага,

Та, будучи ще на плаву,

В знак вірності до ніг варяга

Поклав Мазепа булаву...

Згада не раз Печерська лавра

(І зі словами, і без слів)

Синів,

що на Петра і Павла

Залишилися без голів.45

НАДІЯ НА ТРІУМФ

З'явився жовтень без запросин

І, наче ватра, розгорівсь.

Як не чарує листям осінь,

А очі дивляться увись...

Незвично рано води згусли.

В городах зібрано усе.

Як тихо!

Тільки дикі гуси

В дворах розбурхали гусей.

Навіщо свійським небо синє?

Повітка, харч - яка зима?

У шведів -

ні трави, ні сіна.

Зосталась тільки патлома.46

Незадоволені - відверті:

Щось відвоюють де-не-де.

Уже радіють навіть дерті,

Бо з хлібом-сіллю люд не йде.

У Карла нерви - наче струни.

У незнайомій стороні

Він розумів:

Візьми Батурин -

Відразу будеш на коні.

Та частував гетьмана поки,

Князь Меншиков би з військом встиг

Батуринцям нам'яти боки,

Якби не спалені мости,

Не відчай - у гарматнім реві,

Не клятва,

Не душі порив...

З'явився Ніс47, немов у мреві,

Й усіх штурхнув у смертний вир.

...Не знав такого ще ніколи

Сердець братерських маєстат:

Людей рубали і кололи

Без огляду на вік і стать.

І Божа кара не лякала.

Удень й вночі поміж людей

У Сейм, як з бойні, кров стікала

З голів й прохромлених грудей.

Палац,

церкви,

млини,

оселі -

Все поруйновано ущент.

Від оковитої веселі

Волали воїни: "Іще!"

І братовбивчий крик "За зраду!"

Враз перейшов в азарт й апломб.

А скільки згинуло від чаду

У лабіринтах катакомб?

Пов'язані останні бранці...

В звитяжців є пріоритет.

На чорній шибениці вранці -

Мазепи-гетьмана портрет.

І знов - розбій,

І знов - тортури.

Хоч смійсь в безумстві,

Хоч реви!

Мазепа де?

...Два дні Батурин

Купався у своїй крові.

І залюбки

(будь там)

за осуд

Четвертували б і мене.

Триклятий Меншикова розсуд

Живих сердець не обмине!

Усім дісталось на горіхи,

Господь і той не всіх встеріг -

І шибениці, наче віхи,

Стояли поблизу доріг.

У Сеймі трупи - як латаття...

Мазепа ще побачить кров,

А вже летять йому прокляття

Під дзвін соборів і церков.

А гетьман?

А гетьманський задум?

І чим закінчиться усе?

Розумні -

задом,

задом,

задом -

Й порачкували до осель...

Сам задум - ще не римська тога

Й не жайвора співуча вись:

Імперські війни - не для того,

Щоб хтось із-під ярма звільнивсь.

І Мосці48 й тій було б непросто

Проїхатись на двох слонах -

Втелепалась би в "drang nach Osten"49

Або іще в якийсь-то "nach".

Умитим кров'ю

й дихать тяжче.

Щось вчинить хтось із чолових -

І буде для одних звитяжцем,

А супостатом - для других.

Володарів наївні люди

Вінчають, начебто святих...

А що як царство Боже буде

І для одних

І для других?!

...Наснилась гетьману ліврея.

І тут,

як не вдивляйсь,

зола.

Він зрозумів:

Тягар лакея

При королі скоріш здола.

А що, коли...

Й царю Апостол50

Повідав гетьманський розказ:

Союз поновимо!

Й не просто...

Поцупим Карла - і в приказ!51

Петро із глузду геть не з'їхав.

На мить зіщулився увесь,

Та у очах розквітла втіха:

Одумався дворовий пес!

Петро - канцлеру Головкiну.52

Хотілось вірити би в намір...

Хвалю за мудрість від душі.

Запроданець...

Хай буде з нами!

Хай!

Посіпаці відпиши,

Що уряд буде попередній...

Забуде про чужий город

І про старечі привереди -

Не пожалію нагород!53

ЗВОРОТНИЙ БІК МЕДАЛІ

Мазепа.

Обіцянка... А що за нею?

Медовий присмак на устах.

А чи не стане западнею?..

І охопив Мазепу страх.

Яка вже там пересторога!

Як геніальний майстер зрад,

Він знав:

заказана дорога

Йому, великому, назад.

Вояки шведські - як приблуди:

І мародерствувати гріх,

І не частують дивні люди

Їх - визволителів54 своїх.

Якісь недружелюбні...

Грудень

Морозить так, що валить з ніг.

Хриплять, як міх ковальський, груди,

Сліпить червоно-чорний сніг.

І в кожнім зріє серце звіра,

А за морозами - сльота.

Одне до одного - й зневіра,

Як зерно у ріллі, зроста.

Чого прийшли сюди?

Навіщо?

Ні сил,

ні їжі,

ні вбрання...

І вирувало лихо віще

У чорних зграях вороння.

Заклало і носи, і вуха...

Весніє,

та навколо - збій.55

Карл до Мазепи вперш прислухавсь:

В Полтаві - вирішальний бій!

Вже скоро і до Олексія.56

В Мазепи - думка потайна,

Що Україну від Росії

Звільнить "мазепинська" війна.

А нині - визвольна...

Поволі

І проти ляхів,

й проти орд

Вставав з колін поборник волі

В билинній величі -

 
НАРОД

А тут - за що?

Аби у Карла,

Якщо він буде на коні,

Зійшов Мазепа наш

за ярла57

В неукраїнській стороні?

...Вже і дерева у розвої,

Смарагдом радує трава.

Весна, немов Аніка-воїн,

Утверджує свої права.

Іще два дні - й не буде квітня,

А все не чутно шведських сурм.

П'янить відвагу даль блакитна...

Заграли -

і пішли на штурм.

І так два місяці.

Даремно

Полтаву брали на приціл,

Бо, хоч моливсь Мазепа ревно,

Летіли ядра поза ціль.

І не приходить день розради.

Одні розбіглись навсібіч.

На палях - другі;

Мов, за зраду

Птахи Петра спалили Січ.

...Вже де-не-де зійшла отава.

Голодна й зранена,

стоїть

Ніким не зраджена Полтава -

Як пам'ятник для всіх століть!

Мазепа - в трансі.

Карл - не в дусі:

На рать його наводять жах

Рої мушині у задусі

Й колос на глиняних ногах.

То там, то тут скриплять колеса.

Червневий день,58 як віл, упрів.

Почервоніло Ворскли плесо.

Менш синьо-жовтих прапорів.

Летить кіннота із-за лісу.

Маячить в пеклі тінь Петра.

Чад.

Дим гарматний - як завіса...

Мазепа вирішив: пора!

Скоріш -

до рятівного броду!

А Карл мовчить.

Ні пари з вуст.

Він зна:

тиради для народу,

Як завше, вкоротить Прокруст.59

О, поле брані!

Боже правий!

Бач, голови, як тумани.60

Дісталися до переправи...

А як:

не зрадь, не обмани?

Хто злото прихопив,

Хто - збіжжя,61

Й враз прикусили язики.

Коли розумні - в зарубіжжя,

То Батьківщина буде з ким?

Кому не буде переводу?

Хто завтра буде на коні?

Чи буде знать,

якого роду,

Той, хто зросте на чужині?

ЗАРУБІЖЖЯ

Останні дні гетьмана Мазепи

в турецькій фортеці Бендери

Коли б усе до купи звести:

І Сейм,

і Ворсклу,

і Дніпро -

То, мабуть, літописець Нестор

І мертвий взявся б за перо!

...Усі полки зазнали лиха.

Не знає міри людська лють.

Мазепі смерть в обличчя диха,

А дзвони б'ють...

День встиг розправити рамена,

А у фортеці - гам від чвар,

Бо любі друзі, як на мене,

Підступніші від яничар.

Під голову поклали німби...

З туманним поглядом з-під брів

Лежить старий.

І гетьман ніби,

І в безум нібито забрів.

Не загубився би в догадках!

Юлавому62 - не до обра.63

А злато,

А дукати в кадках

А скрині з безліччю добра -

Кому?

Знов болі - перешкоди...

Тече заюшена ріка...

Де ж ви в Бендерах віщі коди?

Де заспокійлива рука?..

Хтось з вірнопідданих розкаже

Це красномовним язиком -

Й Мазепа

із чужинським стражем -

Як під замком.

Голоси запорожцiв.

- Наснилась Січ...

- Яка згоріла?

- Ти й досі віриш снам?

- Обрізали старому крила.

- А нам?

- Замовкни. Вчора на базарі,

Щоб ти не скнів,

Казали, всіх нас невзабарі...

Здадуть Москві.

- Тікаймо із цього вертепу!

- Якби ж знаття,

Що подарує за Мазепу

Москва життя...

...Знадвору - голубиний туркіт.

Здригнувся гетьман:

- До-га-ня...

І з хрипом:

- Тур-ки, тур-ки, тур-ки...

І - ледве чутно вже:

- К-о-н-я!..

І раптом... Господи! Обличчя...

О, сила пізніх сподівань!

Із висоти свого величчя

Гримить Богдан.

Голос Богдана Хмельницького.

Опісля рятівного броду

Вкраїні що лишив?

Хомут?

А сам

від імені народу

Утретє присягнеш? Кому?

Все пам'ятаю:

Й Жовті Води,64

І Берестечко...65

Я хотів

(А може, й ти?)

Чого?

Свободи!!!

І світ її замерехтів!

Ми вибрали братів66 й дорогу,

Бо, як за носа не води,

Коли чужинців на підмогу

Ведеш додому -

жди біди.

І привид знов:

церкви,

друкарні

І Могилянки маєстат...

- М-о-є !..

В одвіт - погрози карні

І дзвін церковний...

- Апостат!67 -

Кричать...

А він вже задалеко...

Щось здушує, немов удав.

Здригнувсь, як зранений лелека...

Хто знає, може, і згадав

Своєї Мотрі білі ручки,

І перси, й ніг несупокій,

І діамантовий обручик,

І свій мурований покій,

І посміхнувсь...

Ні слів,

Ні писку -

Лиш серце все

Тьох-тьох, тьох-тьох.

Вже й губи - у кровавім блиску,

А він із Дольською68 удвох...

- Іще не все вино допито...

- Кидайте бочки у Дніпро...69

- О, Господи...

- Як б'є копито...

- Де Кочубеїха?..

- Петро...

- Розп'ята...

- На хресті розп'ята...

Надія, може?

Дощ ущух

О, як дурманить рута-м'ята

Після тривалого дощу!

Здригнувсь,

Прошепотів:

- А-р-і-д-н-и-к...70

(І тут злий дух не залиша),

Хоч і збирається до рідних

Із чужоземщини душа.

Щось блиснуло,

мов зашморг - ззаду.

Сіпнувся гетьман, наче птах...

Хто зна, де знайде він розраду,

А світ потах.

...І - ні калини, ні євшану.

Хто зна, яка у кого роль?!

Спасибі, хоч останню шану

Віддав

Не вбитий ще король.

І все!

Земля хай буде пухом!

А час іде.

А час іде!

Хто?

Може, вітер десь на вухо

Шепне комусь могила - де...

ЕПІЛОГ

Чи добрий час?

Чи лихоліття?

Як там у предків не було б,

А в мене

і через століття

Болить від їх поклонів лоб.

Через віки ятряться рани

В моїх предтеч

Від забуття...

Зі шпальт газет,

З телеекранів

Кричить розбурхане життя,

Яке не зна ні в чому міри

Й не гартувалося, як сталь.

...Летять у брухт старі кумири,

Щоб ліз новий на п'єдестал,

Який забуде серце чуле

І піде на любий маневр,

Щоб стерти з пам'яті минуле

Й переписать на свій манер.

А що як, справді,

Під бандуру

І під гопак -

Поставим пам'ятники здуру?

А шведи - як?71

А може, спільникам во славу

(Народ же наш не ретроград!)

Перейменуємо Полтаву

У Карло- чи в Мазепоград?!

Дороговкази щоб - яскраві!

Сміється зверхньо булава,

Бо

переможців

не бува

Ніколи

У безглуздій справі.

...У нас є все: моря і гори,

Степів безмежна далина.

Єднаймося, брати по крові,

Щоб не загрожували нам

Ні розбрат наш, ні муха шпанська,72

Ані роз'єднаність слов'ян,

Щоб із артемівським шампанським

Стрічали ми кримчан й львів'ян

І привітали хлібом-сіллю.

Щоб наяву і уві сні,

Раділи кожному весіллю,

Як перші ластівки - весні.

...Землею пахне й сіном прілим.

І перший пролісок - в руці!

І серце, і ріллю прогріли

Ярила-батька промінці...

Доба, хоч, може, й недолуга,

Та, як було за всіх часів,

Берімось за чепіги плуга:

Добро

чекає

на засів!

...Мій друже-брате!

Подум чистий

Не заплямує каламуть.

Хай звинуватять у користі -

Собою будь!

В душі позбався від руїни

І, пильно дивлячись в майбуть,

Будь будівничим України -

Щасливим будь!

Нехай припишуть себелюбство.

Відсунь для слабодухих бром.

Бадьорь себе трудом,

а людство

Лікуй добром!

І причащай,

Й приймай причастя.

Хай не ляка ні дощ, ні град.

Аби верстався шлях до щастя -

Себе не зрадь!

Примiтки

1 Один із керівників "Коліївщини" (1768). Узятий у полон і замучений шляхтою. Спочатку, за наказом коронного гетьмана

К. Браницького, з нього здирали смуги шкіри, потім порубали на частини, голову цвяхами прибили до воріт Могилева-Подільського, а частини тіла розвезли й поприбивали на хрестах на перехрестях доріг. Оспіваний

Т.Г. Шевченком у поемі "Гайдамаки".

2 "Ні української історії, ні українських газет читати без брому, валер'янки або доброї дози філософського застереження не можна" (Володимир Винниченко (1880-1951) - український письменник, політичний діяч, голова Української Директорії. 1920 року емігрував до Німеччини, а потім - до Франції. Коли її окупували фашисти, за членство у французькій комуністичній партії і відмову служити вішістському режиму Винниченко на сьомому десятку літ потрапляє до концтабору).

3 "Вставай з колін!" (слова автора поеми, музика Юрія Рожкова).

4 Українська повстанська армія. Головнокомандувача Романа Шухевича (1943-1950) за участь у каральних акціях проти громадянського населення України й Білорусії було нагороджено німецьким Залізним хрестом, а 2007 року указом Президента України йому присвоєно звання Героя України (посмертно).

5 Гетьман України (1687-1708).

6 Радянський генерал-лейтенант. У німецькому полоні (1942) очолив "Комітет визволення народів Росії" і РВА - російську визвольну армію, до складу якої входили зрадники Батьківщини і примусово мобілізовані військовополонені. За вироком колегії Верховного Суду СРСР був страчений.

7 Народний депутат України

I-V скликань. Голова Верховної Ради України (1994-1998, 2006-2007). Голова Соціалістичної партії України з 1991 року.

8 Президент Грузії.

9 Сльозогінний газ, який застосовував грузинський спецназ для розгону мітингу опозиції.

10 Гетьман України, керівник національно-визвольного руху українського народу проти польсько-шляхетського гноблення у 1648-1651 роках, творець фундаменту української державності.

11 "Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака" (Ніколо Макіавеллі).

12 Народні пісні "Ой, послав Бог Хмельницького", "Ой Богдане, батьку Хмелю".

13 З 1924 року - місто Артемівськ (Донецька область).

14 За стародавніми звичаями січовики пішли на Донець під проводом отаманів Безпалого та Драного на поміч Булавіну. Проти повстанців князь Д. Голіцин і гетьман І. Мазепа відправили два полки (піший і кінний) на чолі з полтавським полковником І. Левенцем. На Січ надійшло грізне розпорядження спіймати "вора и изменника" Кіндрата Булавіна й доставити його в кайданах до Батурина чи Москви.

15 Легендарний бахмутський отаман.

16 Указ Президента України від 09.10.2007 року "Про відзначення подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням україно-шведського союзу".

17 Так гетьман Мазепа підписував свою кореспонденцію до Петра I.

18 Керівник антишляхетських повстань на Правобережній Україні. 31 липня 1704 року за наказом гетьмана І. Мазепи його, фастівського полковника, було підступно захоплено в полон, перепроваджено до Москви, а потім заслано до Тобольська за наклепом про шпигунство на користь Карла ХII. Але коли І. Мазепа виступив проти Москви, Семена Палія за особистим наказом царя повернули з далекого Сибіру, і він брав участь у Полтавській битві.

19 Див.: Тарас Шевченко. ПЗТ у 12 т. - Т. 5. - "Записи народної творчості". - К.: "Наукова думка", 2007. - С. 266-267.

20 Під час інавгурації В. Ющенку подарували натільний хрест І. Мазепи.

21 "Любовна пригода молодого Мазепи з дружиною польського дворянина викрилася. Розгніваний чоловік прив'язав голого Мазепу до дикого коня і пустив того на волю. Кінь, який був припроваджений з України, повернувся додому разом з Мазепою, напівмертвим від утоми й голоду" (Вольтер. "Історія про Карла ХІІ", 1731).

22Гетьман Лівобережної (1672-1687) і Правобережної (з 1674-го) України. Виступив за возз'єднання обох частин країни, боровся проти гетьмана Дорошенка. 1687 року був засланий до Сибіру.

23Полковницька булава, де на стрижні замість кулі було оперення із шести металевих платівок, які стирчали у різні боки.

24 11 червня 1674 року січовики взяли в полон Мазепу, що як посол від Дорошенка прямував з листами до турецького візира і кримського хана і віз, мабуть, у дар, 15 козаків-невільників з Лівобережжя.

25 Гетьман Правобережної України (1665-1676). При підтримці Турції та Кримського ханства намагався заволодіти Лівобережною Україною. Восени 1670 року він збирає у Чигирині раду, яка висловилася за присягу козаків турецькому султанові. На середину 1675-го становище Петра Дорошенка стало критичним: його залишили вірні й найближчі соратники, друзі й навіть родичі. 1676 року здався в полон російським військам.

26 Кошовий отаман Запорозької Січі. Упродовж 35 років (1645-1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні й на Запоріжжі. За цей час він брав участь принаймні у 55 великих битвах і майже завжди виходив переможцем.

27 Італійський політичний діяч, історик (1469-1527). Макіавеллізм - нехтування в політиці нормами моралі.

28 І. Самойлович був проти укладення "Вічного миру", він застерігав Москву: "Поляки хоч і заприсягнуть, а проте зрадять. Папа та ксьондзи знімуть з них присягу, в їхній вірі це можна".

29 Частина старшин-опозиціонерів написала донос на І. Самойловича, де й було висловлено прохання, щоб гетьман "был казнен". Підпис І. Мазепи був четвертим.

30 Дорадник цесарівни Софії.

31 Статті, на яких мав присягати новообраний гетьман, обмежували правове поле Гетьманщини проти договору Б. Хмельницького 1654 року.

32 За доносом полковнику Георгію Самойловичу, вихованцеві І. Мазепи, відрубали голову, а гетьмана І. Самойловича з сім'єю відправили до Сибіру. Майже половина конфіскованого скарбу дісталася І. Мазепі.

33 Вікова різниця між гетьманом І. Мазепою і його обраницею-хрещеницею була вражаючою: Мотроні минав 17-й рік, а йому - 66.

34 Змодернізував тексти листів Мазепи автор поеми.

35 Богиня долі.

36 Відповідно до народної версії, Мотря втопилася в Батуринському ставку. За версією деяких істориків, 1707 року вона вийшла заміж за 35-37-річного удівця, полкового суддю Семена Чуйковича, проте була нещаслива в шлюбі та доживала віку ігуменею Ніжинського жіночого монастиря.

37 Невелика прісноводна риба родини коропових.

38 Під час облоги Батурина (1708) "приїхала черниця з монастиря дівичого Новомлинського возком, і в черничину одіж її милість пані Кочубеєву перевдягнула і вивезла подалі від лиха" (з рукопису).

39 Генеральний писар (з1687-го), генеральний суддя (з 1699 року). Повідомив Петра I про зраду Мазепи.

40 Сподвижник Петра I, світлійший князь. Імператором Петром II засланий до Березова.

41 Петром I при відступі на схід була застосована тактика "спаленої землі".

42 Король Швеції з 1697 року. На початку Північної війни у 1700-1721 роках отримав кілька значних перемог. Убитий під час завойовницького походу до Норвегії.

43 Навіжений.

44 Гетьманська столиця.

45 14 липня 1708 року Кочубей та Іскра, нібито за наклеп на Мазепу, були страчені. Поховані на території Печерської лаври. Коли Мотря дізналася про смерть батька, вона зненавиділа свого коханого.

46 Погане болотне сіно з осокою і очеретом.

47 Полковник, згодом Прилуцький полковий обозний, який виказав таємний вхід до Батурина. До речі, це він, значний козак Іван Ніс, 1674 року разом із зятем кошового Івана Сірка доставили до гетьмана й воєводи спійманого Івана Мазепу.

48 Персонаж байки І. Крилова "Слон і Моська".

49 Дорога на схід (нім.).

50 Данило Апостол - миргородський полковник. Узимку 1708 року перейшов на бік царя. Гетьман Лівобережної України (1727-1734).

51 Адміністративно-судова установа в царській Росії.

52 Керівник російського зовнішньополітичного відомства.

53 Найвищу нагороду Росії - орден Св. Андрія Первозванного (девіз ордена "За віру і вірність") - І. Мазепа отримав другим, Петро I - шостим.

54 Карл ХII наказав спалити "недружелюбне" місто Веприк. Були також спалені Ковалівка, Рашівка, Опошня. В останньому із цих сіл дітей примушували вбивати батьків і навпаки. Полки Дукера й Таубе спалили село Сміле за наполяганням І. Мазепи, обуреного "невірною позицією" своїх земляків.

55 Утоптана земля.

56 День "теплого Олексія" - 17 березня за старим стилем.

57 Керівник області чи кількох областей, що підпорядковувалися безпосередньо королю.

58 27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва.

59 Старогрецький розбійник, який відрубував або витягував ноги жертвам, що не відповідали довжині його ліжка.

60 Кавуни.

61 Пожитки.

62 Юлавий - знесилений.

63 Кінь.

64 Перша переможна битва української армії під проводом Б. Хмельницького (1648).

65 Битва, програна внаслідок зрадництва кримського хана (1651).

66 На Переяславській раді ухвалили рішення про возз'єднання Лівобережної України з Росією (1654).

67 Віровідступник.

68 Близька родичка польського короля Станіслава Ліщинського, яка ще 1705 року від імені короля запевняла, що той у разі згоди гарантує Війську Запорозькому збереження всіх його прав і привілеїв, а Мазепі - титул чернігівського князя.

69 Тридцять возів зі срібними грошима було втрачено під час переправи.

70 Біс.

71 "Ініціатива виходить з українського боку, і поки що ми питання про спорудження пам'ятника Мазепі не обмірковували, - заявив директор управління Східної Європи міністерства іноземних справ Швеції Юхан Фріссель. - Щодо пам'ятника Карлу ХII у нас немає особливої думки: якщо керівництво України так бажає, ми не заперечуємо. Але все це жодною мірою не повинно викликати будь-якої напруги у відносинах з Росією".

72 Невеликий жук - шкідник листяних дерев і кущів.

Останні новини

11.03.2010		ЛИСТИ ЧИТАЧІВ
11.03.2010		Сучасні варвари. Вандалізм набуває характеру тенденції, а держава мовчки спостерігає за тим, що відбувається
11.03.2010		"Я подумки завжди з вами, Черкащани!". Фронтовик Володимир Зайцев, який живе в Киргизії, поділився спогадами про те, як звільняв Черкаси
11.03.2010		"Будеш, батьку, панувати...". З нагоди дня народження Великого Кобзаря в Рівному відбулася низка святкових заходів
11.03.2010		Гору Клементьєва врятували! Під тиском громадськості та соціалістів Верховна Рада України "помилувала" колиску вітчизняної авіації
11.03.2010		Почуття гумору - доля чоловіків чи жінок
09.03.2010		Війна з ЖЕКом: перемогти, аби вижити! Щоб в будинку не прорвали труби, не завалився дах, не стався газовий вибух, людям доводиться жорстко, як під час бойових дій, відстоювати свої права
09.03.2010		"...Подивіться на рай тихий, на свою країну...". Україна святкує 196-ту річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка
09.03.2010		"Чиновникам треба худнути!". Так вважає соціаліст Олександр Черняк, чию боротьбу за здоровий спосіб життя високо оцінила сумська громада
09.03.2010		Спасибі за мирне небо! Усю свою сорокарічну військову кар'єру Віктор Пилипко слідкував за тим, щоб його співгромадяни спали спокійно