Архів: 16.01.2006 – 06.02.2006
Друге життя солдатської пам'яті. Ветеранам Дніпропетровщини надають незвичайну соціальну послугу (09.02.2006)
Нещодавно у ветеранів Великої Вітчизняної війни, що мешкають у Дніпропетровську, з'явилася унікальна можливість - безкоштовно відреставрувати свої фотографії фронтових років. Цю можливість, окрім постійної адресної допомоги, надав соціальний центр "Перспектива-Дніпро", що діє за підтримки Соціалістичної партії України.
"Ідея провести таку акцію виникла напередодні річниці звільнення Дніпропетровська, 25 жовтня, у житловому масиві Фрунзенський. Запропонував її нам начальник обласного штабу СПУ Сергій ЧУКМАСОВ. Щоб проінформувати ветеранів про акцію, розклеїли оголошення на своїх інформаційних дошках, повідомили Раду ветеранів. А з часом вона поширилася по всіх районах міста. У кожному з восьми районів ми відреставрували понад сотню фотографій. І люди звертаються ще й досі. Багато хто повторно: або ще одну копію зробити, або формат знімка збільшити", - розповідає директор центру Ірина КОЗЛОВА.
Це не завдає ветеранам жодного клопоту. Потрібно лише зателефонувати в центр, і до них виїжджає фотограф з ноутбуком та сканером. У разі потреби знімки ретушують, усувають тріщини, змінюють колір і збільшують контраст. За кілька днів у спеціально виготовлених до цієї акції конвертах їм привозять глянцеві фотографії часів війни. Планується, що цього року до Дня Перемоги на основі всіх знімків буде випущено фотоальбом.
Звісно, фотографії більш ніж 60-річної давнини, та ще й фронтові, - велика рідкість. Це тепер у кожній сім'ї є якщо не цифровий фотоапарат, то "мильниця", а салони, де можна за день зробити фото, розташовані на кожному розі. Фронтовики ж мають у кращому разі одну-дві фотографії тих часів. "Хорошу справу придумали. Мені зробили одну фотографію, де я з автоматом. Не просто збільшили, а ще й рум'янцю додали", - розказує колишній старший лейтенант танкових військ Олександр Опанасович КАТЕРИНІН.
Старшому лейтенанту автомобільних військ Любові Євгенівні БІЛЕНЬКІЙ, яка регулювала рух у Берліні відразу після закінчення війни, пощастило з фотографіями значно більше. "Мій пост знаходився в самому центрі міста. Всі частини, які проходили тут, хотіли сфотографуватися на фоні Рейхстагу. Я у кадр і потрапляла. Фотографували трофейними німецькими "Лейками", тому знімки виходили дуже маленькими. А тут їх мені збільшили, розмножили. І діти, і внуки, всі із задоволенням розглядають", - каже вона. До речі, про цю акцію вона не знала. Співробітники центру, знаючи про таку колекцію, самі зв'язалися з нею і запропонували свої послуги. Тепер відреставровані фото Любові Євгенівни прикрашають стенди дніпропетровських музеїв. "До того ж я знаю, що фотографії не пропадуть. Якось віддала для виставки до музею 15 фотографій, а повернули тільки 13. А тут усе збережено", - сказала вона.
З методичністю лектора територіального комітету, якою є Любов Євгенівна, вона підписує кожну фотографію. "Оце мій пост біля Рейхстагу. Знімок зроблено на фоні будинку пропаганди Геббельса. На задньому плані - трамвай-бункер, наповнений мішками з піском із кулеметними гніздами. Ця фотографія обійшла весь Союз у день 40-річчя Перемоги. Її, збільшену на повний зріст, було виставлено в Москві, у Манежі біля входу на фотовиставку учасників війни, - згадує вона. - А це Бранденбурзькі ворота. Тут на правому верхньому майданчику танкісти 2-ї ударної армії 2 травня 1945 року встановили прапор. У них була невелика бочечка вина, вони пили його нагорі і співали пісень. А увечері не могли злізти. Я стояла на своєму посту біля воріт, і вони почали просити мене, щоб я допомогла. Мені довелося звернутися до чергових по трасі, і ті знайшли машину з драбиною. Однак драбина не діставала, і тоді принесли ще одну з будинку, що горів. І лише тоді танкістів зняли, а драбину кинули. Вона на знімку в лівому кутку".
Можливо, комусь ця акція здасться не такою вже й значущою порівняно з більш практичними речами - допомогою продуктами або медикаментами, вирішенням комунальних проблем. Проте натхненні розповіді ветеранів про колишні бої свідчать про те, наскільки дорогі їм ті дні, про які не дають забути фронтові знімки.
Андрій СОЛОМКА
Дніпропетровськ-Київ
Архив за 16.01.2006 – 06.02.2006
Версія для друку
