Архів: 05.02.2004 – 12.02.2004
Прийде час згадати, як вони нам "покращували життя вже сьогодні"
(Роздуми після мітингу)
(16.11.2011)
Тисячі і тисячі людей вийшли на мітинги, захищаючи свої права, у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові та інших містах України. Шумить багатолюдний мітинг, скандує гнівні гасла, виступають оратори, кожен на свій лад розкриває причини людського протесту і невдоволення діями влади.
Будучи учасником тих подій, спостерігаючи за всім, що відбувалось, хотів би поділитись деякими роздумами.
Серед мітингуючих не раз доводилося чути: "Я політикою не займаюся".
Ну що ж, а вона все одно займеться тобою! За що і за кого ми голосуємо? Чи хочемо розібратися в суті того, що пропагується тією чи іншою партією? Чи з'ясували головне - за яку економіку закликає та чи інша партія? Чиєю буде власність на основні засоби виробництва і як партія ставиться до людей, котрі вже не приносять доходів, але потребують з бюджету видатків для свого існування?
Та, як правило, наш виборець таких запитань собі не ставить. Він голосує за красиві зачіски, вольові обличчя, палкі промови, щедрі обіцянки "покращення життя вже сьогодні". Хто найбільше наобіцяє, той і перемагає. Як правило, в останні роки це ліберально-буржуазні партії, як би вони себе не називали.
Потім вони формують уряд, який керується у своїй діяльності принципами ліберальної економіки, коли основні доходи мають власники, котрі продають товари і надають послуги - за цінами, вигідними для них. Оце і є "вільний ринок". Податки, які вони платять і з чого формується держбюджет, у порівнянні з їхніми доходами мізерні.
Ми ж - пільговики та пенсіонери - в бюджеті записані в графі як безповоротні витрати, що не приносять доходів. І чим більше нас, тим більшим тягарем для бюджету ми є.
Ось і стоїть головне завдання всіх останніх урядів - "зменшити, обрізати, скоротити" невигідні їм безповоротні затрати. А для цього в парламенті засідають представники тих, хто зацікавлений зменшувати та обмежувати подібні витрати. Ці "слуги народу" показали себе у всій красі, не посоромившись навіть у 25-у річницю аварії на ЧАЕС прийняти сумнозвісний Закон "Про гарантії держави щодо рішення судів".
Однак хто ж винен у цьому?
Як не гірко, але пора сказати правду. Усе, що відбувається з нами сьогодні, - це наслідки нашого вибору вчора. Коли одні голосували, нічого не розуміючи по суті, інші сподівалися на "авось", треті за принципом "вони всі там такі", а останні - "а мені байдуже, я й на вибори не ходив".
А тепер ми незадоволені, мітингуємо, закликаємо до справедливості та їхньої совісті, а вони відгородилися від народу височенними парканами, кремезними молодиками з "Беркуту". Щоб не заважали їм вирішувати, скільки копійок виділити нам на існування. Ось така нам розплата за байдужість до власної долі та політики, яка - "нас не цікавить". Коли ж ми вже навчимося думати, розуміти брехливість обіцянок на зразок "Почую кожного"? Адже прийде час нових виборів і знову солодкоголосі "соловейки" будуть співати про піклування про вас.
І тоді пропоную пригадати, як вони "покращили вам життя вже сьогодні", а ще слова одного з учасників цього мітингу: "Вони все обіцяють, а коли ж ми будемо жити, а не існувати"?
Ю.В. ПАРХОМЕНКО,
перший секретар Криничанського РК СПУ,
учасник ліквідації аварії на ЧАЕС
Архив за 05.02.2004 – 12.02.2004
Версія для друку
