Архів: 11.03.2004 – 18.03.2004
Новий закон - рятівна соломинка для влади? Через катастрофічно швидке падіння рейтингів можновладці прийняли вигідний для себе виборчий закон (18.01.2012)
Уже традиційно українські депутати змінюють виборче законодавство під вибори. Як новий закон вплине на перебіг виборчої кампанії? Які завдання ставить Соціалістична партія України? Про це та інше кореспондент "Товариша" говорить з першим заступником Голови СПУ з організаційно-кадрової роботи, організації виборчого процесу та його ресурсного забезпечення Петром Устенком.
- Петре Івановичу, чому новий закон знайшов у нинішньому парламенті таку високу підтримку?
- Бо він відображає інтереси більшості й тих депутатів, які до неї приєдналися. Що я маю на увазі. По-перше - це підняття прохідного бар'єру до 5%, що значно ускладнює потрапляння до парламенту нових політичних сил. По-друге, перебіжчиків, які вийшли з БЮТу чи з НУ-НС, насамперед цікавило введення мажоритарних округів, щоб мати шанс потрапити до наступного парламенту. Для цього, можливо, було укладено певні домовленості з діючою владою на окремих округах. Адже ми бачимо, що Партія регіонів суттєво втрачає рейтинги. Невдала економічна політика, системна економічна міжнародна криза, невдала зовнішня політика України і щодо Росії, і щодо Євросоюзу - усі ці чинники суттєво впливають на ставлення суспільства до правлячої команди загалом., Прекрасно розуміючи, що буде надзвичайно складно набрати той відсоток голосів, який був на попередніх парламентських виборах, ПР зацікавлена, аби максимальна кількість лояльних до неї людей пройшла по мажоритарних округах. Тому парламентарі, які підтримують або співпрацюють із провладною командою, одностайно голосували за цей закон.
- Як вплине прийняття нового закону на передвиборчі стратегії інших політичних сил?
- З комуністами, вірогідно, є домовленість, що їм допоможуть дотягнутися до 5%. Представники партії Литвина будуть намагатися "зберегти себе в парламенті" по округах, бо для того, щоб виборці голосували за цю партію, я не бачу жодних передумов. Давайте поглянемо: Литвин не мав чіткої позиції, постійно змінював свою думку; він постійно знаходиться у владі, а сьогодні люди однаково негативно ставляться і до тих, хто був при владі, і хто нині є, адже політику всі вели і ведуть однакову - ліберальну.
У злитті або ж співпраці "Сильної України" та ПР більше, мабуть, зацікавлена саме остання: оскільки регіонали швидкими темпами втрачають рейтинги, то їм треба, аби пройшло якомога більше сателітних партій. ПР вигідно, якщо партія Тігіпка і не потрапить до парламенту, а лише відтягне голоси. Тому сьогоднішні розмови, що Тігіпко за щось торгується - скоріше в розрахунку провладної команди на те, щоб пройшло більше сателітів. У Сергія Тігіпка був великий шанс, коли за ним пішла молодь і найбільш продуктивна частина населення. Але його крок у бік влади практично призвів до втрати команди і довіри виборців. Із його електорального поля - підприємці, молодь, значна частина жіноцтва - сьогодні йому вже не повірять, бо вважають зрадником.
- Чи можна вважати цей закон прогресивним і демократичним? Чи врахували наші парламентарі поради Європи?
- Закони не можна приймати під вибори, під політичну ситуацію. Якщо ті, що перебувають при владі, приймають закон у своїх інтересах, а не в інтересах держави, то жодного покращення чекати не варто. Якщо проаналізувати історію розвитку парламентаризму в Україні часів незалежності, то цей закон є кроком назад. Чому? Коли ми вже прийшли до моделі суто партійної відповідальності за політичні кроки, то треба було йти шляхом відкритих списків, але представники влади сьогодні цього бояться. Адже що таке відкриті списки? Це коли певна партія виставляє на всі округи конкретних своїх представників зі своєю єдиною цілісною партійною програмою. Потім ці кандидати відповідно до набраних голосів розміщаються у парламентському списку. А в сумі їхні голоси дають загальний відсоток голосів партії, яка отримує відповідну кількість місць в парламенті.
Однак жодна політична сила, яка сьогодні при владі, до цього не готова. Бо це, по-перше, означає чітке виконання тих зобов'язань і обіцянок, які дає конкретний кандидат як представник політичної партії, чітке звітування за їх виконання чи невиконання; по-друге, треба бути постійно прив'язаним до певного регіону, відповідати за роботу регіонального осередку політичної структури, яку представляєш; по-третє, стабільність в політичних поглядах, а не зміна їх відповідно до того, як складається ситуація. Будь-яку зміну політики щодо тої чи іншої проблеми треба буде проводити через програму своєї партії, аби потім втілювати в життя. Це зовсім інша структура роботи, яка забезпечує суспільству стабільний розвиток, реагуючи на проблемні питання і зміцнюючи вдалі кроки.
Сьогодні ж ми фактично повернулися до моделі 1998 року. А це не є плюсом в суспільстві, де влада політично не структурована. Нам нав'язується модель протистояння влади і так званої опозиції, але і там, і там - прибічники ліберальної моделі, орієнтовані на олігархічний капітал. Жодна з представлених у Верховній Раді сил не орієнтована на збільшення прошарку середнього класу: ні БЮТ, ні НУ-НС, ні тим більше ПР.
Про комуністів я не кажу, бо вони, хоч нібито і представляють ліве крило політики, перебуваючи на маргінесі, не мають жодної перспективи і виживають за рахунок домовленостей з олігархічними політичними силами.
- Тобто, Україна потребує зміни політичної моделі суспільства?
- Саме так. І одним із основних наших завдань я вбачаю побудову моделі структурованого парламенту, в якому є права ліберальна ідеологія і ліва - соціал-демократична. Це дасть змогу чітко визначитися із зовнішньоекономічними питаннями і слідувати наміченим курсом, незалежно від того, як змінюється влада. А от внутрішня економічна ситуація і політика вже залежатиме від темпів розвитку економіки, команди, яка прийде до влади, нагальних потреб суспільства тощо.
- Чи зможе новий закон протидіяти впливу адмінресурсу і численним фальсифікаціям, які були на виборах 2010 року?
- Доки суспільство не готове до того, щоб не продавати свої голоси, контролювати хід виборів, давати політичну оцінку порушникам - жоден закон не зможе покращити ситуацію з фальсифікаціями. Крім того повинна бути справді незалежна судова влада, люди в комісіях мають бути дібрані на професійній основі, які б за протизаконні дії втрачали своє місце роботи. Приміром, у деяких країнах до складу комісій входять представники судочинства. За наших реалій треба використати всі можливі методи, щоб захистити свої голоси. Треба домовлятися з іншими політичними силами, щоб разом боротися проти впливу махінацій та адмінресурсу на підсумки виборів.
- На що СПУ спрямує основні зусилля під час передвиборчої кампанії? Які завдання ставите перед собою Ви, як керівник штабу?
- Безумовно важливим є і результат мажоритарників, але все ж важливіше - створення повноцінної фракції у парламенті, що дає можливість відстоювати засади своєї політичної програми, реально впливати на розвиток країни. Перед собою, як керівником виборчого штабу, я бачу кілька завдань. По-перше, враховуючи те, що ми об'єднали кілька партій, треба створити нову дієздатну, впливову команду. Підґрунтя для цього є. Просто комусь доведеться поступитися своїми амбіціями, комусь підвищити якість роботи, учитися домовлятися і співпрацювати. У кожної партії є депутати у місцевих радах. Необхідно, щоб всі вони увійшли до складу однієї фракції - СПУ.
Друге завдання - наша партія має стати відкритою. У свідомості людей має закарбуватися, що СПУ представляє і захищає саме їхні інтереси та готова завжди допомагати. Усі основні напрямки найближчої роботи відображені в Маніфесті СПУ. Суспільство має бути з ним детально ознайомлене.
Третє завдання - підвищити роль наших обласних партійних керівників. З одного боку дати їм більше можливостей, а з іншого - підняти і рівень їхньої відповідальності. У моєму розумінні керівник обласного комітету СПУ - це не партійний функціонер, а менеджер. Від того, наскільки він впливовий і професійний, залежить міцність і ефективність його команди. Якщо ж він постійно шукає винних у своїх негараздах, то як можна згуртувати навколо себе людей?
У свідомості деяких наших партійців закарбувалося переконання, що все має зробити "верхівка" - центр. А я переконаний, що кожен рівень партійної структури має працювати узгоджено, але самостійно. Ми розробили критерії та підходи, за якими будуть відбиратися і кандидати-мажоритарники, і керівники регіональних партійних осередків. Це буде непросто, але дасть змогу зрозуміти, хто дійсно відстоює ліву ідею і готовий домовлятися та продуктивно працювати, а хто говорить одне, а думає зовсім інше. Все це питання кількох місяців, бо зволікати неможна.
Та головне - роботи вистачить і хто захоче працювати, таку можливість отримає неодмінно.
Розмову вів Вадим КУЦ
Архив за 11.03.2004 – 18.03.2004
Версія для друку
