Навішування орденів як складова державної політики. За роки свого правління президент Віктор Ющенко нагородив понад 800 осіб (11.03.2010)
Загалом можна сказати, що в царині нагородження різних "високоповажних" чиновників наш державний апарат може дати фору будь-якій африканській країні третього світу, диктатори яких дуже полюбляють прикрашати себе всілякими медальками та сяяти, мов новорічна ялинка. У цьому, можливо, яскраво проявляється така річ, як комплекс неповноцінності, де за зовнішнім блиском та мішурою ховається відсутність самодостатності в багатьох наших державних діячів.
Від козака до Головнокомандувача
Протягом останніх років в Україні на фоні стагнації економіки та розколотого суспільства можна спостерігати певний "нагородовий бум". Причому не тільки в державній сфері, а й у зовсім інших. Постало багато всіляких громадських організацій, які утворюють свої ієрархії та запроваджують власні нагороди. У цій низці ми не беремо до уваги православну церкву, яка відновила практику власного відзначення людей, які мають заслуги перед цією інституцією.
Однак з'явилися інші організації, які не уявляють себе без орденського блиску. Наприклад, в Україні є декілька козацьких утворень, що мають свої форму та ордени. Звісно, ці атрибути мають винятково бутафорський характер, але ж це красиво - хизуватися у формі, що нагадує генеральську та бути увішаним орденами, дуже схожими на справжні, які можна отримати, сплативши тільки вартість їх виготовлення. Можна пригадати, що деякі університети та навіть окремі факультети запроваджують свою систему орденів, якими нагороджують своїх "достойників". Причому якість виготовлення таких орденів часом може бути кращою за якість державних нагород, а кількість нагороджених може перевищувати сотні осіб.
Таким чином, у спробах отримати багато різних гарних нагород-орденів, вдягнутися у псевдогенеральську форму є всі ознаки того, що багато членів нашого суспільства, не маючи твердої системи життєвих цінностей, намагаються зовнішніми атрибутами підняти рівень своєї значущості.
Водоспад звань та орденів
Але ситуація в сфері державних нагород є набагато гіршою, ніж у сфері орденського "аматорства". Судячи з того, хто отримує високі державні відзнаки, невдовзі орден від держави означатиме не визнання заслуг, а радше "чорну мітку" приналежності до влади, яка є абсолютно відірваною від власного народу та не переймається його проблемами. Ця сфера яскраво ілюструє ту прірву, що простяглася між простими громадянами, які думають, як вижити в умовах сучасної кризи, та можновладцями, що думають про те, як себе ще чимось відзначити, оскільки гроші та владу вже мають.
Слід зауважити, що процес знецінення державних нагород розпочався ще при Леоніді Кучмі, коли орден Ярослава Мудрого отримав сумнозвісний Павло Лазаренко.
А при Вікторі Ющенку, який занадто полюбляє зовнішні атрибути, роздача державних нагород посипалася як із рогу достатку. Причому в останні місяці його правління кількість державних нагород неухильно зростала. Свої останні президентські подарунки Віктор Ющенко роздавав, як то кажуть, наліво й направо. Практично всі вищі чиновники, хто виявляв лояльність до колишнього президента, отримали своє - орден чи звання.
Голова Нацбанку Володимир Стельмах "за визначний особистий внесок у розвиток банківської системи України і грошово-кредитних відносин" отримав орден Ярослава Мудрого. Думаю, що кожен українець відчув на собі цей "розвиток", коли торік гривня обвалилася, подешевшавши майже удвічі. Очікувано отримав свого "голодоморного" Ярослава і колишній глава СБУ Валентин Наливайченко, бо важливішого завдання, ніж публікувати свої архіви, у Служби, схоже, не було.
Менш вагомими, але державними нагородами було нагороджено ще майже 200 осіб, які працювали у структурах, пов'язаних із Ющенком - Секретаріаті Президента, Державному управлінні справами (ДУСя) тощо. Додатково деякі із колишніх працівників отримали й почесні звання. Наприклад, один з керівників автобази ДУСі отримав звання Заслуженого працівника транспорту України.
Бенкет під час чуми
Таким чином, ми спостерігаємо пряму та невідворотну деградацію ваги державних нагород в Україні, коли звання та ордени отримують тільки ті, хто перебуває ближче до "тіла" того, хто їх може роздавати "монаршою" рукою. Причому отримують ці відзнаки ті особи, які заслуговують за результатами своєї діяльності не на орден, а принаймні на звільнення чи судовий вирок. Політичні діячі, що практикують такі масові видачі орденів, руйнують авторитет самої держави краще, ніж це робилося б цілеспрямовано її ворогами. Це безкарне, самозакохане та знущальне, з огляду стану країни, дійство відбувається з особливим цинізмом та зневагою до "маленьких" українців. На фоні того, що абсолютна більшість наших громадян не може повноцінно харчуватися, отримувати якісні медичні та освітні послуги, ці "слуги народу" ніби навмисно провокують той час, коли тисячі українців відправлять усіх цих орденоносців та "заслужених" діячів у політичне небуття. А державні нагороди вручатимуть рідше, але носитимуть їх із гордістю за свою державу.
Антон ГАЙСИНСЬКИЙ
Останні новини
Версія для друку
