Останні акорди Володимира Литвина (22.02.2012)
Останнє пленарне засідання дев'ятої сесії Верховної Ради чинного скликання Володимир Литвин закривав із почуттям радості. Утім оптимізм, який він намагався випромінювати 13 січня, наряд чи можна вважати щирим, пише Ігор ДЕБЕНКО на сайті "УП". Подаємо скорочено.
Діяльність парламенту перетворилася на профанацію законотворчості, публічності й широкого представництва інтересів народу. Власне, народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в країні опинився по ту сторону огорожі...
Депутати ж, принаймні їх абсолютна більшість, перевтілились на прототипів "собак Павлова". Єдине, що вимагають від них, - натискати кнопки за помахом руки Чечетова. І саме Литвин як особа, яка майже десяток років знаходиться на чолі Ради, прекрасно усвідомлює, що сьогодні являє собою парламентаризм в Україні, і який сценічний образ відводиться особисто йому в цій виставі. Режим практично прирівняв Литвина до рівня обслуговуючого персоналу патримоніально-олігархічної системи.
Звісно, у будь-якого політика, який звик виступати як гравець, що веде власну гру, така роль викликала б обурення. Більше того, Литвин звик бути "потрібен". І завжди вмів із цього вдало користати наперекір звинуваченням у конформізмі й пристосовництві.
Однак, практично втративши "золоту акцію" внаслідок всезростаючої "затушкованості" парламенту, йому наразі приходиться лише доводити власну корисність системі...
Саме в цьому аспекті й можна пояснити реляції Литвина на кшталт того, що таких сприятливих умов, які були створені в 2011 році завдяки "злагодженій" роботі Верховної Ради, виконавча влада не мала за двадцять років свого функціонування.
Лише за дев'яту сесію режиму вдалося протягти закони про підвищення пенсійного віку, про оподаткування малого бізнесу, декриміналізувати економічні злочини без статей, за якими відбуває покарання Ю. Тимошенко, прийняти в першому читанні закон про ринок земель, схвалити нові виборчі правила й прийняти антисоціальний держбюджет на 2012 рік. У контексті цього діяльність Ради й справді чи не "найбільш продуктивна".
Незважаючи на складні обставини, Литвину пощастило уникнути повторення подій квітня 2010 р., коли втілювати волю "патрона" спікеру довелося під акомпанемент яєчних атак та димових шашок. У нових реаліях, як відзначив сам Литвин, подібних проблем не виникає. Утім вони обов'язково виникнуть уже під час наступної сесії й кількість їх лише зростатиме...
Починаючи з 7 лютого, під куполом Верховної Ради ще більше витатиме атмосфера виборів. І народних обранців куди дужче турбуватиме власна доля, аніж інтереси партій, різного роду олігархічних та сімейних кланів... А тим паче - країни. Відтак, охочих віддати свій голос за непопулярні закони, ініційовані владою, буде все менше не лише серед "тушок", а й поміж комуністів та представників Народної партії, для яких декларативне дистанціювання від влади напередодні виборів є звичною практикою.
На порядку ж денному як мінімум новий Митний кодекс, декриміналізація й прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, легітимізація земельної реформи й впровадження ринку землі, нова редакція закону про вищу освіту.
Не застрахована рада і від спекулятивних законопроектів про мову, історичну й національну спадщину.
Справжнім випробовуванням обіцяє стати виступ президента перед парламентом із щорічним посланням. І якщо В. Янукович піде на такий крок, то далеко не факт, що не наштовхнеться на обструкцію з боку опозиції.
За цих обставин Литвину доведеться загравати з виборцем, бавлячись у напівопозиційність. Благо, із кількома десятками мільйонів субвенції, що їх було закладено в держбюджет-2012 на округ, по якому він начебто збирається балотуватися, особливих проблем із потраплянням у наступний парламент виникнути б не мало. Як і в кількох його соратників, під імовірні округи яких також удалося виторгувати десятки мільйонів державних коштів.
Проте що далі? Політична вага В.Литвина в раді наступного скликання значно зменшиться. Розраховувати на подолання 5% бар'єру Народній партії не доводиться. На одних же "мажоритарниках", гіпотетична кількість яких і так буде куди меншою, аніж налічує фракція нині, далеко не заїдеш. Кожен із них - потенційна "тушка". Кроком у небуття для В. Литвина є й влиття в ряди Партії регіонів. За цих умов політична смерть - неминуча.
Тож, закриваючи одинадцяту сесію, котра, згідно Конституції, мала б розпочатися вже у вересні й увінчати роботу Верховної Ради шостого "демократичного" скликання з відверто антидемократичним змістом, Литвин скоріш за все прекрасно усвідомлюватиме, що навряд чи ще колись опиниться в головному кріслі українського парламенту.
Останні новини
Версія для друку
