Архів: 26.05.2005 – 04.08.2005
Соціалістичний Інтернаціонал: зміна на капітанському містку (23.01.2006)
30-31 січня 2006 року в Афінах відбудеться засідання Ради Соціалістичного Інтернаціоналу. Головне питання порядку денного - обрання Президента Соцінтерну.
Президентами Соцінтерну за традицією обирають відомих політичних діячів, провідних лідерів соціал-демократії. Нагадаємо, що з 1976 до 1992 року Президентом СІ був Віллі Брандт. Колишній канцлер ФРН, лауреат Нобелівської премії миру. Його змінив прем'єр-міністр Франції П'єр Моруа, який залишався на цій посаді до 1999 року. Після П. Моруа Президентом СІ був вибраний Антоніо Гутьєрреш, генеральний секретар Португальської соціалістичної партії, до 2002 року - прем'єр-міністр Португалії. Після призначення його Верховним комісаром ООН у справах біженців, Президія Соцінтерну створила комісію, якій належало вивчити питання про найвірогіднішу кандидатуру на вакантне місце. Комісія, до складу якої увійшли лідери партій - представники різних реґіонів на чолі з віце-президентом Соцінтерну, прем'єр-міністром Іспанії Родрігесом Сапатеро, працювала протягом півроку і зупинилася на кандидатурі Георгіоса Папандреу - лідера грецьких соціалістів, ПАСОК. В Афінах його кандидатуру буде винесено як основну для обрання Президентом.
На засідання Ради запрошені представники всіх партій-членів Соцінтерну, тому фактично воно матиме значення Конгресу - найвищого органу СІ.
У своєму нинішньому вигляді Соціалістичний Інтернаціонал - організація, що об'єднує соціалістичні, соціал-демократичні, робочі партії всього світу, офіційно існує з 1951 року. Тоді у Франкфурті-на-Майні відбулася Міжнародна конференція соціалістів. Її представляли делегати від 34 партій, переважно з Європи. В їхніх лавах на той час налічувалося 10 млн. осіб. На конференції було прийнято Франкфуртську декларацію "Цілі та завдання демократичного соціалізму". Вона дозволила соціал-демократії, спадкоємиці II Інтернаціоналу, по-новому після Другої світової війни, на новому теоретичному підґрунті підійти до розуміння свого призначення. Франкфуртська декларація проголосила, що "демократичні соціалісти визнають утвердження загального миру найважливішим завданням нашого часу" і охарактеризувала соціалізм як міжнародний рух, учасники якого прагнуть до однієї мети - "до системи соціальної справедливості, кращого життя, свободи і миру в усьому світі". Обов'язковими ознаками демократії в Декларації є принципи свободи слова, освіти, релігійних переконань, свобода виборів при загальному голосуванні, судова система, що забезпечує гласний процес в незалежних судах, партійний плюралізм і право на опозицію. Франкфуртська декларація через достатньо загальну характеристику цілей сучасного соціалістичного руху відобразила ідеї і лівої, і правої орієнтації в демократичному соціалізмі, що зробило її в рамках соціальної доктрини прийнятною як для правих, так і для лівих.
Демократизм і принцип консенсусу в організаційній побудові Соцінтерну, уміння сфокусуватися на головних проблемах сучасності, привабливість соціальної теорії зробили його центром тяжіння для партій всього світу, що обстоюють погляди демократичного соціалізму. Зараз до нього входить 161 партія, у тому числі 31 - з Африки, 38 - Америки, 20 - Азії і країн Тихоокеанського басейну, 59 - країн Європи. До складу Соцінтерну також входять 10 асоційованих членів і три братерські організації - Соцінтерн жінок, Міжнародна спілка соціалістичної молоді й Міжнародний рух "Фальконів"/Соціалістичний Інтернаціонал освіти.
Хоча партії - члени СІ відрізняються одна від одної, все ж можна виокремити кілька загальних ознак. По-перше, їх об'єднує орієнтація на демократичний соціалізм, що розуміється не тільки як ідеал, а й як процес тривалих необмежених у часі суспільних перетворень. По-друге, партії Соцінтерну мають міцні зв'язки з місцевим профспілковим рухом і різними категоріями найманих робітників. По-третє, в основу їхньої співпраці покладено принцип політичного консенсусу. По-четверте, під час вирішення соціально-економічних проблем пріоритетним для них є соціальний захист трудящих. Інші питання (ринку, ціноутворення, державного регулювання економіки) можуть розглядатися як особливості партійного курсу в окремих країнах.
На відміну від комуністичного руху, соціал-демократи завжди захищали послідовний плюралізм, тому в СІ достатньо й украй лівих, і підкреслено помірних (від троцькістів до ліберальних шведських соціал-демократів).
У 1989 році Франкфуртська декларація трансформувалася в Стокгольмську декларацію принципів. Стокгольмський документ виводить соціал-демократію на рівень глобальних загальнолюдських вимірів, без яких вже не можуть вирішуватися і реґіональні, в тому числі європейські, проблеми. В "Декларації принципів" закріплено традиційні цінності соціал-демократії і визначено першорядні завдання на нове десятиріччя - інтернаціоналізацію економіки, широкий доступ всіх країн до інформації і нових технологій, розширення соціально-економічної і політичної співпраці між різними народами, охорону навколишнього середовища, забезпечення прав людини і соціальної справедливості. Вона орієнтована на етичний, гуманний підхід до обґрунтування політики, в якому основними цінностями проголошено демократію, свободу, рівність, солідарність.
На межі 80-90-х років XX століття соціалісти з країн колишнього Варшавського блоку, соціал-демократи Чехії, соціалісти Угорщини, польські соціал-демократи Александра Квасьневського скористалися серйозною підтримкою Соцінтерну в цілому, його найбільших партій, прийшли до влади у своїх країнах. Сьогодні 56 партій входять до уряду і урядових коаліцій.
Окрім головного питання - обрання Президента СІ - в Афінах планується розгляд й низки інших, не менш важливих. Серед них - прийняття повними членами організації кандидатів із числа членів з правом консультативного голосу. Заяву на підвищення свого статусу подала і Соціалістична партія України.
Віталій ШИБКО, міжнародний секретар СПУ, Катерина ВЕЗЕЛЄВА.
Архив за 26.05.2005 – 04.08.2005
Версія для друку
