"Що нам потрібно? Соціалізм!". Такими вигуками тисячі болівійців вітали обрання на другий термін президента Ево Моралеса (15.12.2009)
Грудневі президентські вибори 2005 року в Болівії ознаменувалися безпрецедентною подією в історії цієї латиноамериканської країни. Вперше за майже півтисячолітній період державу очолив представник корінного народу країни - індіанців аймара, що заселили цю територію ще 2 тис. років тому. Хуан Ево Моралес Айма, якого болівійці називають Ево або Ель Ево, став для них своєрідним символом національного відродження. Його економічна та соціальна політика, здійснювана за принципами соціалізму, здобула надзвичайно широку підтримку в країні. Тож не дивно, що 6 грудня цього року на чергових виборах Ель Ево не лише не поступився своїми позиціями, а й зміцнив їх, зібравши понад 63% голосів виборців і здобувши тим самим право на другий президентський термін.
Університет життя
"Мені досі не віриться, що я став президентом країни", - сказав Ево Моралес в одному з перших своїх інтерв'ю, яке дав, будучи вже очільником Болівії. Це й не дивно, адже шлях до президентського крісла проліг для нього від порога індіанської глиняної хатини, під солом'яною стріхою якої тулилася на кількох квадратних метрах уся родина Моралесів. Утім, із сімох дітей Діонісіо та Марії лише двоє пережили постійні нестатки, що переслідували сім'ю. І хто б міг подумати, що один з цих індіанських дітлахів свого часу стане на чолі цілої країни, уперше за багато років давши мільйонам її жителів надію на краще майбутнє! Болівія вважається однією з найбідніших країн Латинської Америки. Майже 60% її громадян живуть у злиднях. "Усе, що було в нашому домі їстівного, - це мішок кукурудзи, - згадує Ево свої дитячі роки. - З неї мама готувала нам і сніданок, і обід, і вечерю. А на свята давала нам трохи в'яленого м'яса".
Батьки, що не мали жодної вільної хвилинки, намагалися прогодувати родину й майже не займалися вихованням дітей. Однак можна сказати, що уявлення про основні людські чесноти малюки увібрали просто-таки з молоком матері. Багатовікова традиція аймара свідчила, що виростити достойного наступника свого роду можна лише подаючи йому власний приклад гідного та чесного життя. "Не кради, не бреши, не показуй свою слабкість", - ці принципи на все життя стали для молодшого Моралеса не лише аксіомою поведінки, а й запорукою подальшого політичного успіху й популярності серед простих болівійців. "Він - справді харизматична людина, - каже прибічниця президента, молода юристка Тетяна Мурильйо з фактичної столиці Болівії, міста Ла-Пас. - Він є главою держави, що представляє інтереси людей, починаючи з першого дня на посаді. Він - перший корінний президент Болівії, це також впливає на його імідж. Помножте все це на його чесність, на те, як він день у день працює, аби вирішувати проблеми, - такого президента важко не любити".
Хоча, підрісши, хлопчина й пішов до школи (вчителі згадують його як здібного та старанного учня), та здобути навіть повну середню освіту йому не судилося. Тож нині Ево відповідає на питання про свою освіту фразою: "Я пройшов університет життя". Вже шестирічним хлопчиком він із батьком вирушає працювати на плантаціях цукрової тростини в Аргентині, пізніше підробляє пастухом, випасаючи лам у високогірних районах. "Це були прекрасні часи, - з усмішкою каже нині Ево Моралес. - Адже тоді я щоночі ночував у тисячазірковому готелі (просто неба. - Авт.), а тепер, ставши президентом, можу дозволити собі зупинятися хіба в п'ятизірковому".
Працював він пекарем, був землеробом, фермером. Ще в юності захопився футболом, сам зібрав команду з вуличних хлопчаків. Під час перебування в армії грав на трубі в полковому оркестрі - причому, як згадують товариші по службі, досить непогано. Любов до музики й футболу Ево зберіг і досі.
Рух до соціалізму починається з одного кроку
Перші кроки в політику Моралес зробив, очоливши профспілку фермерів. Болівійці здавна вирощували коку, що є в них священною рослиною, тісно пов'язаною з їхніми культурними традиціями та релігійними обрядами. Сполучені Штати вимагали, аби посівні площі були значно зменшені, мотивуючи це тим, що потім болівійський режим може виробляти наркотики. На початку 1980-х тодішній уряд країни підтримував жорстку політику США, зокрема заохочуючи озброєних вояків силоміць боротися з цією традиційною галуззю сільського господарства краю. Часом це призводило до невиправданої жорстокості та знущань над фермерами. Ево Моралес розповів на своїй інтернет-сторінці, що приводом активно включитися у боротьбу за відстоювання прав фермерів для нього тоді став один випадок. П'яні солдати жорстоко побили фермера, облили його бензином та спалили живцем.
Вже 1985 року Моралеса обирають генеральним секретарем спілки фермерів, а 1988-го він стає виконавчим секретарем так званої Тропічної Федерації. Діяльність профспілок фермерів категорично не схвалювалася й усіляко придушувалася владою. Ево не раз опинявся за гратами, а 1989 року мало не загинув у сутичці з урядовими військами (його врятувало лише те, що солдати, вважаючи чоловіка мертвим після жорстокого побиття, викинули тіло в кущі, де Моралеса, який уже ледь дихав, знайшли його побратими).
27 березня 1995 року Моралес разом з іншими представниками фермерства, профспілок та корінного населення увійшов до засновників партії, покликаної захищати інтереси простих трудівників, яка з 1999 року стала відомою під назвою Movimiento al Socialismo ("Рух до соціалізму"), скорочено MAS, що іспанською означає "ще", "більше". В січні 1997-го, балотуючись до конгресу від блоку лівих партій, Ево Моралес завойовує не лише крісло конгресмена, а й здобуває найпереконливішу перемогу у своєму виборчому регіоні, порівняно з результатами всіх інших сенаторів. Безперечно, такий успіх змусив насторожитися політичних опонентів Моралеса, які тепер тільки й чекали слушної нагоди, аби поставити хрест на його кар'єрі. Коли Моралес публічно засудив масове введення озброєної поліції до регіону Чапаре, його звинуватили у "невідповідному виконанні своїх повноважень" та 104-ма голосами усунули з конгресу. Однак це зіграло лише на руку соціалістові, який отримав ще більшу народну підтримку, виступивши на захист інтересів людей проти непопулярного уряду. А 2002 року конституційний суд Болівії визнав, що конгрес вчинив неправомірно, порушивши права Моралеса.
Президент, в якому бачать себе мільйони людей
Того самого дня, коли конституційний суд визнав неправомірність звільнення Моралеса з посади конгресмена, його висунули кандидатом у президенти від партії MAS. Натовп прибічників зустрічав Ево, розмахуючи прапорами Болівії та картатими веселковими прапорцями - традиційною емблемою корінного народу Анд. Несподівано для всіх Моралес - профспілковий діяч, кандидат від соціалістів - здобув на цих виборах другий результат. Це було справді нечуваним успіхом, тож коли 2005 року президент Карлос Меса мусив піти з посади під тиском масових протестів, що охопили країну, ніхто не сумнівався в тому, що на нових виборах Ево гратиме щонайменше на рівних з іншими кандидатами (представниками центристських та правих сил). Цього ж року MAS відсвяткувала 10-річчя від дня утворення. На урочистостях з цієї нагоди Моралес заявив, що партія готова керувати Болівією, ставши її головною політичною силою. І це не були просто обіцянки. На виборах-2005 Ево здобув тріумфальну перемогу з результатом у 53,7% голосів (згодом, 2009-го, виборці продемонструють ще вищий рівень підтримки Моралеса, віддавши йому 63% голосів). "Брати та сестри, нині на нас покладено грандіозну відповідальність! Ваш вибір не буде змарновано", - з такими словами вдруге обраний лідер країни звернувся до багатотисячного натовпу своїх прихильників, що, зібравшись на площі перед президентською резиденцією, вітали його вигуками "Знову Ево!" та "Що нам потрібно? Соціалізм!". До речі, Ево Моралес не любить, коли його називають "паном президентом", зауважуючи, що звертання "товариш Ево" пасує йому значно більше.
Ставши главою держави, а тепер і взявшись до виконання своїх обов'язків упродовж другого терміну, Ево не забуває про те, хто він і звідки, роблячи все, аби покращити життя найменш захищених громадян. "Він яскравий представник тих прошарків населення, що бачать себе в ньому, - зауважує болівійський письменник та журналіст Фернандо Моліно. - Він розпочав свій шлях з найнижчих сходинок, а тепер досягнув того, чого досягнув".
А досягнень у президента-соціаліста чимало. Менш ніж три роки знадобилось, аби ліквідувати неписьменність - 824 тис. болівійців навчилися читати й писати. Мільйони людей отримують безплатну медичну допомогу. Значно знизилася смертність немовлят і матерів. Вагітним жінкам та пенсіонерам виплачують суттєву державну допомогу, школярі щороку одержують гроші на придбання шкільного приладдя і харчуються у школі. Ірене Пас, вчителька з бідного передмістя Ла-Пас, коментує ситуацію так: "Я - вчитель, і бачу, що діти йдуть до школи з надією. Я питаю у них, на що вони витрачають виділені урядом гроші, і багато хто з них каже, що вони купили черевики. Дехто з них до цього ніколи їх не мав".
Ірина ШУВАЛОВА
БолівіяТериторія сучасної Болівії була заселена індіанцями аймара понад 2 тис. років тому. До європейської колонізації цей регіон входив до складу Імперії інків - найбільшого державного утворення доколумбової Америки. Іспанська імперія завоювала болівійські землі у XVI ст. Існування ж Болівії як самостійного політичного утворення веде відлік з 1809 року, коли було проголошено незалежність країни. Утім, знадобилося ще 16 років кровопролитної війни, аж доки 6 серпня 1825 року офіційно проголосили створення республіки, названої на честь Сімона Болівара - провідного діяча визвольної боротьби країн Латинської Америки проти іспанського панування.
Нині в Болівії живуть приблизно 9 млн осіб. Населення країни складається з багатьох етнічних груп. Основною мовою є іспанська, однак широко вживані й мови індіанців аймара та кечуа. За державним устроєм країна є демократичною республікою. Території Болівії властиве значне ландшафтне розмаїття - від гірських регіонів Анд на заході до східних рівнин, розташованих у басейні Амазонки.
Нобелівська премія для Ево(фрагмент)ПРЯМА МОВА"Якщо Нобелівську премію Обамі присудили за те, що він, будучи афроамериканцем, виграв вибори в расистському суспільстві, то Ево її заслуговує тим, що він, будучи індіанцем, виграв вибори у своїй країні і, крім того, виконав свої обіцянки. [...] Безсумнівно, що вперше в історії Болівії, чистокровний індіанець аймара обіймає посаду президента цієї держави, створеної Визволителем Симоном Боліваром після Битви при Аякучо, коли останній віце-король Іспанії склав свою зброю перед генералом Антоніо Хосе де Сукре. У той час Болівія мала 2 млн 343 тис. 769 кв. км. Її населення складали переважно нащадки цивілізації аймара-кечуа, знання яких з різних галузей вражали весь світ. Вони неодноразово повставали проти своїх гнобителів. [...]
Було б довго описувати на кількох аркушах його багату історію. Тільки скажу, що Ево виявився здатним протистояти жахливим наклепницьким кампаніям імперіалізму, державному перевороту, втручанню у внутрішні справи, захистити суверенітет Болівії і право народу на шанування його традицій. [...] Чом би йому не присудити Нобелівську премію миру? Я розумію, що в нього є значний недолік: він - не президент США".
Лідер Комуністичної партії Куби
Фідель КАСТРО
Останні новини
Версія для друку
