Загибель Гагаріна: версії і факти (28.03.2008)

27 березня виповнилося 40 років з дня загибелі двох видатних льотчиків, ім'я одного з яких увійшло в історію світової космонавтики. У розслідуванні аварії літака Юрія Гагаріна і Володимира Серьогіна брали участь кращі спеціалісти наукових лабораторій та інститутів країни, вчені, льотчики, інженери.

Два Герої

Мабуть, зайве пояснювати, хто такий був Юрій Олексійович Гагарін. Це відомо всьому колишньому СРСР - ну, за деяким винятком підростаючого покоління. До зарахування в загін космонавтів Юрій Гагарін служив льотчиком-винищувачем і мав кваліфікацію "військовий льотчик 1-го класу". Після того, як 12 квітня 1961 р. він на космічному кораблі "Схід" здійснив перший у світі політ людини в космос, Гагарін прославився на весь світ. Вже через два дні після польоту він удостоївся звання Героя Радянського Союзу, його нагородили найвищими нагородами дружні країни - Угорщина, Чехословаччина, Польща, Болгарія, Куба і наукові товариства західних країн. Перелік всіх його нагород і звань нескінченний. Серед інших Гагаріну вручили на вічне зберігання золоті ключі від воріт Каїра і Олександрії; він був обраний почесним громадянином ліберійського племені Кпелле.

Володимир Сергійович Серьогін був старший за Гагаріна на 12 років. Він воював під час Великої Вітчизняної старшим льотчиком 672-го штурмового авіаційного полку 3-го Українського фронту. На його рахунку 140 бойових вильотів, 19 повітряних боїв з ворожими винищувачами, три збитих німецьких літаки. У 1945 р. він отримав звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення війни Серьогін закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. М.Є. Жуковського, яку, до речі, Гагарін теж закінчував через 15 років. З 1963 р. він керував льотною підготовкою космонавтів у Центрі підготовки космонавтів, мав кваліфікацію "льотчик-випробувач 1-го класу". Володимир Сергійович був провідним льотчиком-випробувачем літака УТІ МіГ-15, на якому він і розбився.

"Штопорна" версія

Ось вже 40 років минуло відтоді, як вони загинули. А відповіді на питання, як же це сталося, досі не знайдено. І, швидше за все, вже ніхто не відповість на це питання. Безліч версій, припущень, здогадок - від найбезглуздіших (що Гагаріна забрали інопланетяни) до абсурдних (що льотчики перед вильотом випили по склянці горілки). Обставини катастрофи учбово-тренувального винищувача (спарки) МіГ-15 розслідували чотири комісії, і всі вони зійшлися в одному: весь цей політ відбувався з порушеннями. Одне маленьке порушення, друге, третє - і ось скупчення цих дрібних порушень й призвело до незворотних наслідків.

27 березня 1968 р., щоб отримати допуск до самостійних польотів через три місяці перерви, Гагарін повинен був виконати три контрольні польоти на спарці під керівництвом інструктора Серьогіна. (Гагаріна до польотів не допускали - боялися втратити гордість країни. Юрій Олексійович же просив керівництво про допуск і домігся свого).

Того дня виліт розвідника погоди затримався і замість запланованого на 9-ту ранку відбувся о 9 год. 50 хв. Він повернувся за хвилину до вильоту Гагаріна і Серьогіна, та, попри це, політ не було перенесено. Погодні дані, які отримали льотчики, виявилися неправильними: зона хмар була нижче - не 900 м, а 400-500 м (за іншою версією - 600-700 м). Крім того, задана для вправ висота - 4200 м - виявилася між двома шарами хмар: під нижньою кромкою верхнього ярусу і над верхньою кромкою нижнього. В таких складних метеоумовах льотчики позбавлені найголовнішого орієнтира - природного горизонту. Тому, опинившись у зоні запланованих польотів, Серьогін вирішив скоротити програму і вправи тривали не 20 хвилин, а 4 хвилини 20 секунд. Це рішення було ухвалено ще й тому, що льотчики виявили, що поряд виконує обліт інший МіГ.

Перша комісія у складі представників Центрального аерогідродинамічного інституту, Військово-повітряної інженерної академії, авіаційного конструкторського бюро (де створювався МіГ-15), Льотно-дослідницького інституту дійшла висновку, що причиною трагедії стало потрапляння в штопор. Початкову версію зіткнення з іншим літаком було відкинуто, оскільки в цьому випадку було б виявлено частини й іншого літака. Тому єдино пояснюваною виявилася версія входження літака Серьогіна-Гагаріна у штопор.

Яка ж була причина потрапляння літака в цей штопор? Можливими причинами комісія вказала або потрапляння у вихровий потік іншого літака, або маневр ухилення від якої-небудь перешкоди (літака, птаха), або порив вітру. Причиною могло стати і просто випадкове мимовільне звалювання у штопор, що було нерідко для літака МіГ-15.

Професор С.М. Білоцерківський, який протягом декількох років займався розслідуванням причин загибелі спарки Гагаріна і Серьогіна, дійшов висновку про те, що в зоні МіГ-15 з'явився інший літак, швидкісний реактивний винищувач Су-11. Потрапивши в його вихровий потік, МіГ-15 і зірвався у штопор.

Проведена експертиза останків зробила висновок, що в крові льотчиків не виявлено адреналіну - тобто вони навіть не встигли злякатися, настільки миттєво і несподівано для них відбулося зіткнення із землею. Очевидно, вони були цілком впевнені, що у них в запасі є ще метрів 200. І якби вони справді були, ці 200 метрів, обидва льотчики залишилися б живими; усього 200 м їм не вистачило для виходу з штопора.

Інші версії

По зібраних деталях МіГ-15 можна було встановити його стан на момент аварії, але що відбувалося хоча б за хвилину до неї - сказати було неможливо. Припущення про несправність літака або помилку екіпажу навіть не розглядалися. Неможливо було й гадки припустити про те, що космонавт, чиє ім'я знали у всьому світі, міг зробити помилку. І зараз, через десятиріччя після катастрофи, неохоче припускають цю думку.З іншого боку, можна бути чудовим космонавтом, але недостатньо підготовленим льотчиком. На момент фатального польоту Гагарін налітав сім годин, що було недостатньо в екстреній ситуації, яка склалася 27 березня 1968 року.

Сама спарка, МіГ-15, на момент польоту витримала два капремонти, двигун лагодили чотири рази.

Висновок професора Білоцерківського найбільш повно розкриває те, що сталося 27 березня 1968 р. Відбулися дрібні випадковості, похибки, збіги, порушення, які самі по собі не відіграли б жодної ролі, але в сумі вони призвели до трагедії. І очевидно, що іще через 40 років ми не наблизимося до істини ані на крок.

Олена ГОНОР

http://www.tovarish.com.ua/news/Obschestvo/28-03-2008/Zahybel_Ha.html

Перейти на сайт