Каркасні будинки в принципі не новина на пострадянському просторі. Саме за такою технологією будували будиночки для літнього проживання в санаторіях, базах відпочинку і піонерських таборах. Однак, вдосконалення конструкції каркасного домобудівництва з одного боку, і значне подорожчання будівельних робіт зі зведення кам'яних будинків, все частіше змушує вибирати дану технологію при зведенні будинків для постійного проживання. Хоча до цих пір не вщухли суперечки про те, чи можна вважати такий будинок капітальної спорудою.

Історія технології

Початком застосування технології прийнято вважати період освоєння північних територій дикого заходу, тобто сучасної Канади. Хоча, щось близьке по конструкції (а саме фахверк) було відомо в західній Європі набагато раніше. Чому так вийшло? По-перше, територія Канади багата лісом не менше, аніж Сибір, де дерево споконвіку було основним будівельним матеріалом. По-друге, суворий клімат змушував зводити житло в проміжку межу таяньем снігів і випаданням нових. Тобто максимум за 4-5 місяців. Крім того, житло мало бути теплим. У підсумку, поселенці навчилися споруджувати легкі і міцні будинки, які поширені не тільки в США і західній Європі, але навіть в Японії, так як виявилися вельми сейсмостійкими.

Сучасний стан технології

Сучасні каркасні будинки відрізняються від своїх попередників, але основні принципи збереглися. Несучими в них є не стіни, як в кам'яних будинках, а саме каркас, що збирається з дерев'яних брусів.

Простір між несучими опорами і перекладинами згодом зашивається дошками або листовими матеріалами. Такими, як фанера, ОСБ плити і рідше гіпсокартон. А внутрішній простір заповнюється теплоізоляційним матеріалом (пінопласт, мінеральна вата) і обшивається гідроізоляційної мембраною. Поверх цієї обшивки можуть застосовуватися оздоблювальні матеріали, але частіше власники воліють бачити стіни з натурального дерева. Внутрішній простір також частіше декорується вагонкою або блок-хауз. При виборі скління підбір найчастіше падає на металопластикові вікна. Регіон найчастіше не грає значення, оскільки на перше місце виходить ціна. Щоб створити єдину композицію, можна вибрати вікна з ламінуванням під дерево.

До речі, замість несучих дерев'яних балок, зазвичай виконаних з деревини хвойних порід, в комплектах збірних будинків все частіше застосовується металевий каркас. Виконується він найчастіше з алюмінію з причини негорючості і більшої міцності.

У традиційному ж дерев'яному варіанті, каркас збирається з вертикальних стійок з'єднаних між собою верхньої та нижньої обв'язкою. Для додання більшої міцності ця конструкція зміцнюється розкосами, які монтуються між несучими стійками. При цьому нижня частина цієї конструкції кріпиться на фундамент, частіше стрічковий або пальовий, оскільки каркасний будинок не чинить на фундамент значного навантаження.

Спорудження такого каркаса вимагає дотримання низки технічних умов які забезпечують міцність і довговічність зібраного будинку. По-перше, деревина повинна бути просушена до вологості не більше 15-20%. По-друге, точність розмірів збірної конструкції повинна бути витримана до 2-3 мм. Крім того, деревина повинна бути оброблена антипіренами від загоряння і антисептиками, щоб не заводився грибок, пліснява і паразитуючі комахи. В останні 10-15 років, при виготовленні каркасів, стали застосовувати так звані цвяхові пластини, що дозволяють укрупнювати збирані конструкції за рахунок збільшення довжини поперечних балок до 8-10 метрів. Збірка готових каркасних будинків - швидкий і технологічний процес, на який зазвичай вистачає 3-4 тижнів, не включаючи обробку та проводку комунікацій. За кордоном виконані за такою технологією будинки можуть зводитися до 4-5 поверхів, в Україні ж їх висотність нормативними документами обмежена 2-мя поверхами.